У Донецьку -- расизм !
Батьки і вчителі школи №111 міста Донецька змогли відстояти у суді право на подальше навчання своїх дітей в українськомовній школі. Це перший із серії аналогічних випадків закриття українськомовних шкіл, коли суд виступив на громадян, а не місцевої влади. 15 квітня 2011 року Донецька міська рада ухвалила рішення про ліквідацію трьох шкіл, включаючи і школу №111. Батьки і вчителі об’єдналися у боротьбі за школу для своїх дітей, погрожуючи самоспаленням у разі її закриття. У ході запеклого протистояння батьків і місцевої влади одна з вчительок цієї школи померла від інфаркту. Школу вдалося відстояти. Утім, батькам ще рано святкувати перемогу. Представники Донецької міськради заявили, що подадуть апеляцію на рішення суду.
Батьки на захист своєї позиції зазначають, що, за статистикою, наповнення школи становить 57%, а це значно більше, ніж у російськомовних школах, розташованих поблизу. Процес закриття шкіл нині відбувається у багатьох регіонах України. За інформацією місцевих активістів, лише у Донецьку заплановано ліквідувати 26 шкіл, з них 16 вже закрито. Коли на захист шкіл стають батьки і вчителі, місцева влада під тиском громадськості іноді скасовує рішення про ліквідацію, не доводячи справу до суду. Відтепер донецький прецедент відстоювання прав громади в суді може повторитися і в інших регіонах України.
У цьому контексті варто нагадати, що в січні поточного року Верховна Рада відмовилась підтримати проект постанови уряду про введення мораторію на закриття шкіл з українською мовою навчання. За таку постанову проголосували тільки 66 депутатів, незважаючи на вражаючі дані, наведені автором законопроекту, опозиційним депутатом А.Парубієм, про те, що у Донецькій області працює лише 13% шкіл з українською мовою навчання, в Луганській – 22%, в Криму – 1,3%, у Севастополі – 0,3%.
Таким чином, влада змушує громадян усіма доступними способами відстоювати право на базову і середню освіту для власних дітей.
Коментар Фонду „Спочатку Люди”:
Незважаючи на пануюче у суспільстві переконання, що судова система наскрізь корумпована і довіряти їй не можна, з'явилася група об'єднаних відчаєм людей, які кинули виклик системі і перемогли, чим, по суті, ознаменували перемогу народного опору.
Місцеві органи влади, схоже, виконували план уряду з «консолідації та оптимізації» української системи освіти, який торік озвучив Президент, оголосивши про закриття 640 шкіл. При цьому доля ще 600 шкіл була під питанням.
Варто зауважити, що рішення про часткове закриття шкіл не позбавлене сенсу. Річ у тім, що лише за період життя середньостатистичного українця кількість населення у сільських районах скоротилася вдвічі. Як наслідок, сьогодні нерідко у величезних школах, збудованих ще в радянські часи і розрахованих на 2-3 тис. учнів, навчається кількадесят дітей.
З іншого боку, оптимізація передбачає не просто закриття, а перерозподіл ресурсів шкіл. Без ретельного плану перерозподілу вчительського та учнівського складу, навчальної літератури та обладнання закриття шкіл може скоротити бюджетні витрати, але аж ніяк не сприятиме зростанню ефективності системи освіти.
Той факт, що місцева влада не змогла обґрунтувати рішення про закриття більш-менш заповненої українськомовної школи, при тому, що більшість російськомовних шкіл у тому ж районі були менш заповнені, змушує запідозрити її у прихованих мотивах. Якби місцева влада мала для такого кроку достатні підстави, було б розумніше закликати людей до розуміння, а не втягуватися у судовий процес.
Очевидно, що без прозорого чіткого обґрунтування необхідності закриття шкіл люди йтимуть на барикади, що й не дивно, адже йдеться про їхніх дітей. Для влади вельми небезпечно переходити межу, за якою люди забувають про страх і будь-які сумніви, адже поодинокі осередки спротиву мають тенденцію до об’єднання.
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
0
