У Чернігові обговорили роль і значення добровольчого руху в сучасній війні
11 березня в Чернігівському обласному молодіжному центрі проведено онлайн-гутірку на тему «День українського добровольця. Про що це?» за участі істориків і добровольця.
«У 2014-2015 роках в Україні ставлення до добровольчого руху підносилося аж до своєрідного культу. Потім ця ейфорія почала спадати, нині ж спостерігаємо тенденцію у частини ЗМІ та деяких політиків намагатися все негативне акцентувати, сфокусувати саме на нас. Так хто ми?», — так сформулював головне питання Павло СЛАВИНСЬКИЙ, доброволець, учасник бойових дій в російсько-українській війні, психолог і модератор гутірки.
«З початком російської агресії наприкінці зими – навесні 2014-го армія фактично відсторонилась від участі в захисті держави, спецпідрозділи СБУ та МВС були під впливом постмайданних викликів, тому фактично ні на кого не було покластися. І в цих умовах критично важливим важелем виступило громадянське суспільство у вигляді активістів Майдану. Було прийнято рішення, що сформовані у вирії протистояння з тітушками та міліцією загони Самооборони Майдану стануть основою для формування нових добровольчих підрозділів. І першими такими формуваннями стали оперативні батальйони МВС і так звані резервні батальйони Національної Гвардії. На березень 2014 року це була фактично єдина можливість легально створювати військові формування без контракту та бюрократичної тяганини. Під час активної фази військових дій навесні і влітку 2014 року усі добровольчі батальйони брали участь у бойових діях разом з підрозділами регулярної армії. Дуже часто вони йшли в авангарді наступу, а під час оборонних дій приймали на себе удар противника. Висновок: літо 2014 року назавжди залишиться в історії війни на Донбасі як «літо добровольців». Фактично саме добровольці виконали свою місію, мобілізувалися і першими встали на захист вітчизни. Саме вони витримали найтяжчий удар у той час, коли армія тільки розгорталась і набирала сили», — наголосив Михайло ЖИРОХОВ, військовий експерт національного рівня, завідувач філії «Військово-історичний музей» Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського.
«Саме добровольці, добровольчий рух врятував нашу країну від загарбання російським агресором навесні-влітку 2014-го. Згадаємо факт, що перший наступальний бій по знищенню російського блокпосту під Слов’янськом загоном «Правого сектору» проведено саме 20 квітня 2014-го. Він був погоджений із керівництвом держави, яке, зв’язане перемовинами у Женеві та іншими обставинами (так зване «перемир’я» тощо), потім заявило, що силові структури України до цього не мають жодного відношення», — заявив Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області.
«Я повністю згоден з Михайлом Жироховим, що спроба дискредитації добровольців, добровольчого руху, це вже майже семирічна цілеспрямована компанія, яку ведуть спецслужби інформаційно-психологічної війни Російської Федерації. Отже, добровольці — Герої, рятівники України. Проте, варто окреслити: що означає цей термін? Є два типи добровольчих формувань : 1) сформовані без участі та допомоги держави («Правий сектор», «ДУК» та інші); 2) сформовані за участю і в складі силових структур держави (ЗСУ, Національна Гвардія та інші). Крім цього величезна кількість добровольців з березня 2014-го просто йшла у військкомати, щоб в армії захищати батьківщину», — повідомив представник Інституту національної пам’яті.
«На сьогодні, коли ще триває війна з російським агресором і частина даних засекречена або чекає на дослідження, можемо дуже приблизно окреслити чернігівський вимір початків українського добровольчого руху навесні-влітку 2014 року. Участь у добровольчих формуваннях, які створювалися незалежно від державних органів: «Правий сектор» та ОУН – до 70 бійців; батальйон «Азов» – 10-15 бійців; батальйон «Айдар» – до 5 бійців; інші формування – до 20 бійців. Участь у добровольчих формуваннях, які створювалися силовими структурами держави: 13-й батальйон територіальної оборони «Чернігів-1» та 41-й батальйон територіальної оборони «Чернігів-2» (перша хвиля) – разом до 600 бійців; добровольчий батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» – 200 бійців. Добровольці з Чернігівщини з березня 2014 року йшли воювати за Україну і через військкомати в Збройні Сили України та всі інші силові структури. Про їхню чисельність казати ще рано. Йде війна…», — поділився першими результатами своїх досліджень військовий експерт Михайло ЖИРОХОВ.
ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам’яті, Чернігівський обласний молодіжний центр за сприяння Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського.
ВІДЕОЗАПИС цієї гутірки можна подивитися за посиланням.
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
«У 2014-2015 роках в Україні ставлення до добровольчого руху підносилося аж до своєрідного культу. Потім ця ейфорія почала спадати, нині ж спостерігаємо тенденцію у частини ЗМІ та деяких політиків намагатися все негативне акцентувати, сфокусувати саме на нас. Так хто ми?», — так сформулював головне питання Павло СЛАВИНСЬКИЙ, доброволець, учасник бойових дій в російсько-українській війні, психолог і модератор гутірки.
«З початком російської агресії наприкінці зими – навесні 2014-го армія фактично відсторонилась від участі в захисті держави, спецпідрозділи СБУ та МВС були під впливом постмайданних викликів, тому фактично ні на кого не було покластися. І в цих умовах критично важливим важелем виступило громадянське суспільство у вигляді активістів Майдану. Було прийнято рішення, що сформовані у вирії протистояння з тітушками та міліцією загони Самооборони Майдану стануть основою для формування нових добровольчих підрозділів. І першими такими формуваннями стали оперативні батальйони МВС і так звані резервні батальйони Національної Гвардії. На березень 2014 року це була фактично єдина можливість легально створювати військові формування без контракту та бюрократичної тяганини. Під час активної фази військових дій навесні і влітку 2014 року усі добровольчі батальйони брали участь у бойових діях разом з підрозділами регулярної армії. Дуже часто вони йшли в авангарді наступу, а під час оборонних дій приймали на себе удар противника. Висновок: літо 2014 року назавжди залишиться в історії війни на Донбасі як «літо добровольців». Фактично саме добровольці виконали свою місію, мобілізувалися і першими встали на захист вітчизни. Саме вони витримали найтяжчий удар у той час, коли армія тільки розгорталась і набирала сили», — наголосив Михайло ЖИРОХОВ, військовий експерт національного рівня, завідувач філії «Військово-історичний музей» Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського.
«Саме добровольці, добровольчий рух врятував нашу країну від загарбання російським агресором навесні-влітку 2014-го. Згадаємо факт, що перший наступальний бій по знищенню російського блокпосту під Слов’янськом загоном «Правого сектору» проведено саме 20 квітня 2014-го. Він був погоджений із керівництвом держави, яке, зв’язане перемовинами у Женеві та іншими обставинами (так зване «перемир’я» тощо), потім заявило, що силові структури України до цього не мають жодного відношення», — заявив Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області.
«Я повністю згоден з Михайлом Жироховим, що спроба дискредитації добровольців, добровольчого руху, це вже майже семирічна цілеспрямована компанія, яку ведуть спецслужби інформаційно-психологічної війни Російської Федерації. Отже, добровольці — Герої, рятівники України. Проте, варто окреслити: що означає цей термін? Є два типи добровольчих формувань : 1) сформовані без участі та допомоги держави («Правий сектор», «ДУК» та інші); 2) сформовані за участю і в складі силових структур держави (ЗСУ, Національна Гвардія та інші). Крім цього величезна кількість добровольців з березня 2014-го просто йшла у військкомати, щоб в армії захищати батьківщину», — повідомив представник Інституту національної пам’яті.
«На сьогодні, коли ще триває війна з російським агресором і частина даних засекречена або чекає на дослідження, можемо дуже приблизно окреслити чернігівський вимір початків українського добровольчого руху навесні-влітку 2014 року. Участь у добровольчих формуваннях, які створювалися незалежно від державних органів: «Правий сектор» та ОУН – до 70 бійців; батальйон «Азов» – 10-15 бійців; батальйон «Айдар» – до 5 бійців; інші формування – до 20 бійців. Участь у добровольчих формуваннях, які створювалися силовими структурами держави: 13-й батальйон територіальної оборони «Чернігів-1» та 41-й батальйон територіальної оборони «Чернігів-2» (перша хвиля) – разом до 600 бійців; добровольчий батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» – 200 бійців. Добровольці з Чернігівщини з березня 2014 року йшли воювати за Україну і через військкомати в Збройні Сили України та всі інші силові структури. Про їхню чисельність казати ще рано. Йде війна…», — поділився першими результатами своїх досліджень військовий експерт Михайло ЖИРОХОВ.
ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам’яті, Чернігівський обласний молодіжний центр за сприяння Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського.
ВІДЕОЗАПИС цієї гутірки можна подивитися за посиланням.
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
| Читайте також |
| Коментарі (0) |