Тут була розстріляна черга за хлібом

Як мені казали представники однієї з торгівельних мереж: "Для чого тобі треба про це писати? За цей рік сталося багато більш страшних подій".

Й, дійсно, сьогодні всі згадують річницю бомбардування театру у Маріуполі - злочину, якому не може знайти виправдання жодна людина, в якої є хоча б краплина співчуття (коротше кажучи, жодна Людина).

Але сьогодні ще одна річниця: рік тому російські окупанти з "Граду" розстріляли чергу за хлібом у Чернігові. Єдине місце на нашому районі, де під час облоги міста можна було КУПИТИ хліб (якщо пощастить й машина з хлібом приїде на наш район).

Того дня ми з дружиною вранці ходили у пошуках води, й бачили ту чергу. Й навіть думали: "Мо постояти?" - але вибухи були недалечко, й ми вирішили, що ще день без хлібу якось протягнемо. Можливо, те рішення врятувало нам життя.

А ось інші: наші сусіди по двору, люди, яких ми зустрічали у тих безкінечних чергах під час облоги, електрик з ЖЕКу, котрий приходив нам відключати світло у під'їзді для світломаскування... Вони у цей день прийняли інше рішення. Й були вбиті. "Пішов за хлібом та помер", - місцями, навіть, смішна епітафія (якщо не думати, що за цією епітафією стоїть знайома тобі людина). Але вкрай страшна, якщо замислитися.

Такі злочини росіян не можна пробачати. Сподіваюся, всі винні будуть покарані. На цьому світі (й на тому).

Сєргєй КАРАСЬ