Треба називати і катів, і героїв поіменно

Зранку зайшлося про Володимира Маняка і його «голодну» КНИГУ. Є сумний привід: сьогодні 27-мі роковини смерти УКРАЇНСЬКОГО МУЖА.

З Антоновичем свого часу( років сім-вісім) сусідили. Через стіну. На Чкалова (нині Гончара), 52. Він у 38-й хаті. Я в.37-й. Часто-густо своїм «Експресом» він димував – ДІЛО робить чоловік, значив я собі. Не раз-не два запрошував до себе на гостину. По-домашньому, простий в одязі. Розкуйовджене волосся. Звична цигарка. Посеред кімнати – масивний дубовий стіл. На ньому ГОРА… Гора ЖИВИХ листів! Там була ІСТИНА. БЕЗПОСЕРЕДНЯ! СТРАШНА!!! Од неї в хазяїна стріха сунулася, вкупі з шифером-черепицею. Попри все він готував КНИГУ. ЦК КПУ, щоправда, трохи випередило ПРОСВІТИТЕЛЯ – видало «свою» книжку, про «свій» голод (Кульчицький, здається, робив). Манякова Книга «Голод-33» таки вийшла. 15-м днем червня 1992 року - автомобільна катастрофа, поблизу смт. Глеваха, Васильківський р-н, Київщина: вбили чоловіка. Дружина, Лідія Борисівна, Коваленко пішла в листопаді.
Закликаю всіх: «Не забувай, не здавайся й не пробачай!...» - просить д-р Олександр Панченко…

Отож, треба називати прізвища катів-ворогів-винуватців… Лейзер Каґановіч. Мендель Хатаєвич. Далі – на пам’ятниках: так само прізвища, ну, просто золоті!!! ГЕРМАН... ЗАЛЬЦМАН... КЄСЛЄР...ШУЛЛЄР... Певно, нащадки їхні ще живі... І вчать нас далі ЯК нам тут ЖИТИ... Виродки! Диявольсько-сатанинські... З технологіями своїми, винищувальними…

Жодні радіо-свободи, ці «піонєрскіє зорькі», Донієві, колишні, «…барикади", задні чи передні, всі «їхні» - чи гендельні, чи "конторні" – газети, інститути…звісна річ, цього не робитимуть. Пухлина там...

Отож, роби те, що можеш, з тим, що маєш… там, де ти є. (Теодор Рузвельт нам сьогодні в поміч).

Олександр СОПРОНЮК