Тернопільська ініціатива
Що таке четвертий статут «Просвіти», ухвалений 1912 року в Галичині, не знають і самі просвітяни. Між тим, він накреслив перетворення «Просвіти» із культурницької організації в економічну. Саме тоді «Просвіта» почала не тільки «Назара Стодолю» ставити, а й організувала «Маслосоюз», що поставляв масло навіть до Голландії. Актуальність такого статуту сьогодні очевидна, адже в незалежній Україні «Просвіта» закріплена у статусі своєрідного українського гетто: займайтеся концертами, пишіть петиції про захист української мови, проводьте самі для себе «круглі столи», а Табачник уже навіть у менські та прилуцькі українські школи доставив підручник для 5 класу з основ здоров’я російською мовою! І на таке повсюдне нахабство окупантів мовчать політичні партії, мовчить «Просвіта», хоча й самого немовчання сьогодні мало — потрібні дії. А на них, схоже, нездатні ні партії, ні «Просвіта» в її нинішньому гуманітарно-плакальному обличчі.
А що ж опозиція? Журналістка Тетяна Даниленко розповіла історію хлопця Юри Сіканова з Донбасу, який став головним героєм фільму естонського режисера Маріанни Каат «Шахта номер 8». Він повідав про нелегальні копанки, завдяки яким виживають бідні й багатіють багаті.
Поневіряння Юри Сіканова після того, як про нього дізналися в усій Україні й далеко за її межами, продовжилися. Його били в міліціі, його зненавиділи за привертання уваги до нелегальних шахт. Зараз Юра в лікарні і потребує операції. Ціна повноцінного життя 19-річного хлопця — це вартість кількох походів у ресторан пересічного народного депутата.
«Чому історія Юри не змусила ні владу, ні опозицію подумати про системне вирішення проблеми таких, як він? Дітей, які не мають шансу виборсатися із соціального дна. Якщо владі не цікаво нічого далі паркану Межигір’я, де ініціатива опозиції?» — запитує журналістка. На жаль, питання риторичне: лідери опозиції живуть у світі багатих людей.
«Чому ви сваритесь — ви ж однакові?!» — щиро казав оточенню Януковича і Юлії Тимошенко старий вояк — академік Ігор Юхновський. Певні надії є на нових людей зі «Свободи» та «УДАРУ», але їх кількість некритична у Верховній Раді.
Стара українська націонал-демократія померла. Яскраві свідчення: Павло Мовчан завершує депутатство у складі групи «тушок» Ігоря Рибакова, Іван Драч приїздить у Чернігів агітувати за Дубіля, Дмитро Павличко пише панегірики про Юлю. А партія Юрія Костенка «уступає» посади членів комісій на виборах у Південній та Східній Україні. Приїхали!
Потрібне перезавантаження.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
0
