Тепер дистанційно пильнуватиме нашої мови...

Думаю, що помирати йому було важко не тільки від хвороби, але й від отого покручного стану української мови, яку ми всі чуємо на вулицях, з телевізора, з виступів наших, прости, Господи, політиків... Олександр Пономарів був Лицарем української мови.

Скажімо, тих же політиків він міряв теж українською мовою. Казав мені: "Табачник - єврей. Бо коли б був українцем - був би Тютюнником".

Олександр Данилович читав у нас стилістику і я пам'ятаю, що мав у нього четвірку, якою був абсолютно задоволений - у Пономаріва оцінки так запросто не роздавалися.

А потім знаєте, як було приємно, коли після моїх зчасту гострих виступів на сесіях Головної Ради "Просвіти" чи на інших просвітянських зібраннях Олександр Данилович говорив: "Це ж мій студент!".

Востаннє ми з ним бачилися теж на якомусь зібранні, що проходив в Українському Домі - він уже погано володав ногами, тому взявся за мою зігнуту руку і так подолав східці. Ота довірливість, коли зі своїм старим професором йдеш під руку, також багато значить...

...Він народився у Таганрозі - отому, що був завжди українським, а відійшов Росії. І цей таганрожець пильно вчив полтавчан і киян, галичан і закарпатців української мови. Пильнував.

Тепер буде це робити дистанційно - від престолу Господа Бога, біля якого так багато українського люду, що не зрікся ні Богом даної мови, ні своєї землі.

Василь ЧЕПУРНИЙ