Таке смачне літо

Друзі, не вперше ловлю себе на думці: я не просто родом із села, я вічна дитина села. Місто скільки в ньому живу, завше затискало мене в свої камінні лещата. Та так, що і писалося важко, і дихалося… Нині маю більше часу відвідувати сільську домівку.

Пора така щедроягідна!.. Щоправда, вишеньки-черешеньки більше шпакам дісталися, але якась пригорща і мені залишилася. За довгі роки стільки різних кущів насадив! Доспіває ірга, час збирати порічки, смородину, дозріла рання ожина, перша малина з’явилася. Словом, і мені, й людям вистачає. Роззирнуся, яке довкіл смачне літо ягідне. Віршується…

***
Літо ягідне,
Літо лагідне.
Зорі маками у житах.
Лугу магія, річки магія,
Перші вишеньки у садах.
Ранок роситься,
В пісню проситься.
Стежка стелеться моріжком.
І тумани ще ходять босими,
Губи пахнуть їх молоком.
Люлі-люленьки…
То зозуленька
Лічить час, що собі іде, –
І над хатою, і над вуликом
Через літечко молоде.
Літо ягідне,
Літо лагідне
Доторкнулось до серця струн.
То кохання одвічна магія
Повертає мене у юнь.
Садок стишений
Спіє вишнями.
Знов розбрунькалася душа.
Дише юністю, в’ється ніжністю
Наша стежечка в споришах.
01.07.2023р.

Мкиола БУДЛЯНСЬКИЙ