Головна › Новини › ПОЛІТИКУМ
«Свобода» — за права українців
22-Жов-10 1193 0.0 5
Режим Януковича за цей рік здійснив масштабний брутальний наступ на національні та соціальні права українців. Антиукраїнська влада, яка за своїми діями є банальною окупаційною адміністрацією на службі в кремлівських карликів, уперто повертає нас у часи дрімучого кучмізму, а з незалежної України швидкими темпами творить Малоросійську губернію.

Виконуючи вказівки своїх кремлівських господарів, антиукраїнський режим зробив конституційний переворот і проводить послідовне знищення всього українського, чинить тотальний наступ на громадянські та національні права і здійснює жорстокий соціальний визиск. Ціну на і так недешевий газ миттєво підняли вдвічі. Уже найближчим часом це кубло в парламенті планує ухвалити рабський Трудовий кодекс, за яким українців змусять працювати по 12 годин на добу за шматок хліба, а підняття пенсійного віку не дозволить нашим громадянам дожити до заслуженого відпочинку, перелік своїх ж привілеїв обчислюють сотнями. На черзі — ухвалення Податкового кодексу Азарова –Тігіпка, яким остаточно знищать самодостатніх робітних громадян, які працюють у малому та середньому підприємництві та виробництві, за останні два місяці закрили свою діяльність понад 200 тисяч підприємців-спрощенців — це вже епідемія. Мета режиму — перетворити Україну на державу злиднів та олігархів, де українці будуть бідними родичами «на нашій, не своїй землі», біднішими від нас у Європі визнали лишень молдаван, де також промосковський режим при владі.

Кримінально-олігархічні клани на чолі з Януковичем отримали захалявний Конституційний Суд і ручний парламент, відродили репресивний силовий апарат МВС та СБУ, а тепер намагаються завоювати останній бастіон можливого спротиву українців — місцеві ради. Осідлавши органи місцевого самоврядування після виборів 31 жовтня 2010 року, режим Януковича остаточно знищить осередки колективного спротиву та розпочне наступ на кожного українця. Далі сценарій очевидний. Окупанти при владі обкладуть кожну родину тяжкою контрибуцією у формі непомірних податків і високих цін на комунальні послуги та харчі. Мародери поводяться так, ніби Україна програла їм війну.
Їхня кінцева мета — відібрати в українців усе: гідність, роботу, мову, землю, а у разі спротиву — і життя.

Усе це вже було в українській історії. Майже сто років тому, коли на руїнах ненависної Російської імперії українці отримали шанс збудувати вільне та гідне життя у своїй самостійній державі. Проте зрадами та облудливими гаслами про соціалізм і братерство Москва принесла нам десятиліття неволі. Фіни ж, з яких тоді насміхалися, збудували найрозвинутішу державу світу на засадах соціальної та національної справедливості. Українців кинули у вир голодоморів, постійних воєн, масового фізичного знищення та репресій. Тоді, як і тепер, окупанти-мародери спочатку відібрали національні та громадські права. Згодом обклали селян непомірним продподатком, як нині планують це зробити через Податковий кодекс, змусили працювати на трудодні, як планують це запровадити у Трудовому кодексі, забрали мову, як планують зараз це зробити, потім зруйнували церкви, відібрали хліб, а 1933 року — життя. У тих, хто вижив, згодом відібрали душу: понищили українську історію, традиції, культуру, а натомість створили савєцкава чєлавєка — атеїста-безбожника, що зрікся свого Роду.

1991 року українці отримали шанс скинути ненависних окупантів та їхніх холуїв. Проте останні (перші секретарі обкомів і райкомів, різні прєдсєдатєлі, комсомольські вожді, стукачі та інші агенти окупаційної влади) швидко усвідомили ситуацію, перефарбувалися і стали «полум’яними реєстровими патріотами-демократами і господарниками», згодом — відданими кучмістами, потім тимчасово примкнули до «помаранчевих та біло-сердешних», а сьогодні знову повернулися до такої звичної для них «професії» — борців проти українського народу. Пригадую 1990 рік: студентське голодування в Києві на Майдані. Ми тоді перемогли, молодь святкувала, а з нею — вся Україна. Союз, який мав найбільший арсенал ядерної зброї, найбільшу в світі армію, найбільший штат кагебістів та стукачів, який своїм брязканням не давав спокою цивілізованому світові, почав валитися. І тоді активна українська молодь зазнала першого удару в спину — з боку так званих націонал-демократів. Разом з комуністами вони проголосували за закон, яким підняли віковий бар’єр кандидатам у депутати з 18 до 25 років.

Молодь, котра стала локомотивом становлення власних держав у Східній Європі, країнах Балтії, відсікли від політики, позбавили можливості впливати на неї. Фактично так починалися перші зради та перші «тушки». Націонал-демократи почали будувати разом з комуністами державу, не здійснивши люстрації, як це зробили країни Балтії та Східної Європи.

Вважаючи той закон злочинною помилкою, ми разом з однодумцями створили 1991 року СНПУ, згодом — ВО «Свобода», сформувавши ще тоді чітку та дієву програму на засадах соціальної та національної справедливості.

Чи мали б силу новітні асвабадітєлі на чолі з Януковичем здійснити бліцкриг, якби не «допомога» нікчемної демократичної парламентської опозиції, яка засіла у Верховній Раді (пригадуєте Шевченкове: «Не так тії вороги, як тії воріженьки»)? Саме завдяки голосам «Нашої України», «Батьківщини» ми маємо уряд Азарова – Тігіпка – Табачника, за півроку десятки парламентських депутатів від так званих демократичних сил та реєстрових патріотів обернулися на «тушок». Тисячі місцевих депутатів-«тушок» з піднятими руками, вискакуючи зі штанів, прибігли проситися у найми до данєцкіх. У 14 обласних та сотнях районних і міських «помаранчеві» та «біло-сердешні» демократи мали більшість. Чернігівщина — не виняток. Народна мудрість каже: «Генерали з офіцерами можуть капітулювати, народ — ніколи».

В Україні сформувалась п’ята московська колона, очолювана ПР, які йдуть на вибори зі своїми сателітами: «Сильна Україна» (віце-прем’єр Тігіпко), соціалісти (міністр економіки Цушко), комуністи (Симоненко), Народна партія (Литвин) — саме вони послідовно підтримують усі антиукраїнські дії Азарова та Януковича. Йдуть на вибори представники так званих демократичних партій — «тушки», які, потрапивши в місцеві ради, перейдуть на бік влади. Саме вони є такими «троянськими» кіньми — націонал-колаборантами та націонал-романтиками, пустоцвітом української справи. Винятком є лишень ВО «Свобода», котра своїми діями показує, що з антиукраїнським режимом боротися не лише потрібно, а й можливо це робити ефективно. ВО «Свобода» стала єдиною політичною силою, яка не плодить «тушок» і не опускає рук перед адміністрацією Януковича. Досі ВО «Свобода» не мала фракцій у місцевих радах Чернігівської області, але свободівці, не маючи депутатських мандатів, через суди скасували незаконні рішення низки районних рад про вивішування червоних прапорів. ВО «Свобода» сприяє відновленню українських храмів, започаткувала обласні спортивні турніри, підтримує обдаровану творчу молодь, проводить різноманітні заходи, присвячені вшануванню пам’ятних дат, визначних постатей краю, просвітницькі акції — і це не повний перелік конкретних справ. Після 31 жовтня фракція ВО «Свободи» в обласній раді стане перепоною для антиукраїнських сил в узурпації влади. Депутати-свободівці забезпечать громаду правом на інформацію, щоб було всім відомо, що робить народний обранець. Усі проекти рішень і самі рішення депутати від «Свободи» оприлюднюватимуть у ЗМІ та Інтернеті.

Йдучи на вибори, ми не даємо солодких обіцянок, ми гарантуємо: «Свобода» завжди стоятиме на боці громади та разом із громадою протистоятиме свавіллю влади.

Усвідомлюємо, що теперішні олігархічні клани добровільно не віддадуть влади, тому вони так проти люстрації. Їх можна відігнати від корита, маючи мирну зброю — виборчий бюлетень, і розстріляти їх цією зброєю. Ми варті жити заможним та гідним життям на своїй, Богом даній, землі.

«Свобода» у виборчому списку йде до Чернігівської обласної ради під номером 12, наші кандидати балотуються по мажоритарних округах. Ви самі бачите, що в цій системі, яку вони створили, одна людина — навіть семижильна — нічогісінько не спроможна зробити. Голосувати потрібно за ВО «Свобода» по всій вертикалі, від кандидата на посаду селищного голови до кандидата в обласну раду. У першій п’ятірці — Андрій Міщенко, голова Чернігівської обласної організації та член політради ВО «Свобода», здобув дві вищі освіти; Костянтин Лубенцов — голова Прилуцької ВО «Свобода», освіта вища, механік ВМЦ Прилуцького УБР; Ігор Смаль — голова Ніжинської ВО «Свобода», доцент кафедри географії Ніжинського ДУ ім. М. Гоголя, автор понад 150 наукових праць, кандидат географічних наук; Андрій Кужель — голова молодіжної ВО «Свободи», студент ЧДПУ ім. Т.Шевченка, здобуває другу вищу освіту; Павло Михед — вчений зі світовим ім’ям, доктор філологічних наук, професор, автор близько 200 наукових праць, провідний науковий співробітник Інституту літератури АН України, редактор міжнародного збірника наукових праць «Гоголезнавчі студії». Разом ми переможемо, тож приєднуйтесь! Слава Україні!!!

Андрій МІЩЕНКО,
голова Чернігівської обласної організації ВО «Свобода»




Теги:А.Міщенко, вибори-2010, Чернігівська обласна рада, Свобода


Читайте також



Коментарі (5)
avatar
1
РЕДКИЙ БРЕХУН...ЭТОТ МИЩЕНКО...
avatar
2
ЧТО ЭТО ЗА ВСЕУКРАИНСКАЯ ПАРТИЯ?...ЗА НИХ ДАЖЕ ВО ЛЬВОВЕ МЕНЕЕ 5 ПРОЦЕНТОВ!
avatar
3
Для "Русича". А ти не брехун? Ти що був у Львові і рахував відсотки?
avatar
4
гадкие конкурентишки, СВОДОДУ не обижайте !!! За этих ребят голосуют настоящие ПАТРИОТЫ !!!
КРАЩЕ ВИВЧІТЬ РІДНУ МОВУ !!!
avatar
5
селюк!зайди на сайт цвк и посмотри процент за тягнибока во львове!
avatar