«Світло є!» або ж «На все свій час – всьому своє врем”я!».
Наприкінці 90-х, мабуть це був 1999 рік, бо якраз Л. Кучму на другий термін Президенства переобрали, на вході до під’їзду вигорів плафон. Якщо б просто – перегоріла лампочка, то сам би поміняв, а тут потрібно мати базові знання з електрики, вміти копирсатися в розподільчій коробці - то ж, не став ризикувати, а швидко пішов до контори ЖКГ і написав відповідну заявку на ремонт – молодий був, енергійний!
Згодом відгомоніли політичні пристрасті акції «Україна без Кучми» та Помаранчевої революції, теренами України прокотилася епідемія пташиного, а потім свинячого грипу. За цей час я двічі оженився і одного разу розлучився (з однією і тією ж жінкою), моє чорне волосся запорошило сивиною, а в нашій сім’ї народилася дитина. Однак, світло на ґанку під’їзду ще не відремонтували.
Потім були жорстко розігнані учасники Податкового та Мовного Майданів, плакала країна відспівуючи розстріляну Небесну Сотню «Революції Гідності», спливли кров’ю зраджені владою добровольчі батальйони в Іловайську, далекими громовицями відгуркотіли провісники великої війни – Донецький аеропорт та Дебальцево. Дитина завершила відвідини дитячого садочку та готувалася до школи. Знайомий стоматолог-протезист виготовив мені якісні зубні протези. Світла на вході до під’їзду ще не було.
Згодом відбулися чергові тектонічні зрушення - Православну Церкву України (ПЦУ) визнав Вселенський Патріарх надавши їй Томос, плебс відкинувши "Мову. Віру. Армію." голосував «по пріколу», «хуже нє будєт», тим самим, несвідомо обравши війну. Зловісним чорним птахом над країною пролетіла пандемія коронавірусу забравши з собою тисячі старих та немічних, донька закінчила перші два класи з високим рівнем знань. В моїй особистій «Книзі життя» (розбухлій лікарняній картці) з’явилися чергові записи – «підвищений цукор» та «призначено планову операцію з видалення ….» (до речі на 25 лютого 2022 року). Незмінним залишалося єдине - світло біля нашого під’їзду ще не відремонтували.
А, потім було повномасштабне вторгнення - війна. Орди московитів підступили, а потім відступили від нескореного міста-героїв Чернігова. На подив усього світу країна вистояла, а нація відбулась! Світла по всьому місту, в тому числі перед під’їздом нашого будинку, не було.
Коли підрозділи ЗСУ провели кілька яскравих контрнаступальних операцій, коли західні партнери почали постачати нам зброю, а Чернігівщина почала обростати оборонними укріпленнями, як живий організм кровоносними судинами – електропостачання в місті відновилося. Дитина перейшла до третього класу, мені, в обласній лікарні, зробили нейрохірургічну операцію, а офтальмолог подарував нові окуляри для читання. Зачекайте, але ж світло на ґанку під’їзду так і не з’явилося.
І от, одного зимового ранку 2024 року трапилось диво! Достеменно невідомо – чи то заявку мою було розглянуто, чи просто «зірки так зійшлися», однак, прийшов електромонтер та відновив електричне освітлення ґанку (дивіться фото).
З цього роблю декілька практичних та філософських висновків:
1. Комунальні служби міста працюють;
2. В комунальних службах міста працюють затерті, підтоптані чоловіки під-понад 60 років – молодші в ЗСУ або ж, навпаки, десь повтікали-поховалися подалі від війни;
3. Світло «в кінці тунелю» є!;
4. На все свій час – всьому своє врем”я!
Станіслав ТАВЛУЙ
Згодом відгомоніли політичні пристрасті акції «Україна без Кучми» та Помаранчевої революції, теренами України прокотилася епідемія пташиного, а потім свинячого грипу. За цей час я двічі оженився і одного разу розлучився (з однією і тією ж жінкою), моє чорне волосся запорошило сивиною, а в нашій сім’ї народилася дитина. Однак, світло на ґанку під’їзду ще не відремонтували.
Потім були жорстко розігнані учасники Податкового та Мовного Майданів, плакала країна відспівуючи розстріляну Небесну Сотню «Революції Гідності», спливли кров’ю зраджені владою добровольчі батальйони в Іловайську, далекими громовицями відгуркотіли провісники великої війни – Донецький аеропорт та Дебальцево. Дитина завершила відвідини дитячого садочку та готувалася до школи. Знайомий стоматолог-протезист виготовив мені якісні зубні протези. Світла на вході до під’їзду ще не було.
Згодом відбулися чергові тектонічні зрушення - Православну Церкву України (ПЦУ) визнав Вселенський Патріарх надавши їй Томос, плебс відкинувши "Мову. Віру. Армію." голосував «по пріколу», «хуже нє будєт», тим самим, несвідомо обравши війну. Зловісним чорним птахом над країною пролетіла пандемія коронавірусу забравши з собою тисячі старих та немічних, донька закінчила перші два класи з високим рівнем знань. В моїй особистій «Книзі життя» (розбухлій лікарняній картці) з’явилися чергові записи – «підвищений цукор» та «призначено планову операцію з видалення ….» (до речі на 25 лютого 2022 року). Незмінним залишалося єдине - світло біля нашого під’їзду ще не відремонтували.
А, потім було повномасштабне вторгнення - війна. Орди московитів підступили, а потім відступили від нескореного міста-героїв Чернігова. На подив усього світу країна вистояла, а нація відбулась! Світла по всьому місту, в тому числі перед під’їздом нашого будинку, не було.
Коли підрозділи ЗСУ провели кілька яскравих контрнаступальних операцій, коли західні партнери почали постачати нам зброю, а Чернігівщина почала обростати оборонними укріпленнями, як живий організм кровоносними судинами – електропостачання в місті відновилося. Дитина перейшла до третього класу, мені, в обласній лікарні, зробили нейрохірургічну операцію, а офтальмолог подарував нові окуляри для читання. Зачекайте, але ж світло на ґанку під’їзду так і не з’явилося.
І от, одного зимового ранку 2024 року трапилось диво! Достеменно невідомо – чи то заявку мою було розглянуто, чи просто «зірки так зійшлися», однак, прийшов електромонтер та відновив електричне освітлення ґанку (дивіться фото).
З цього роблю декілька практичних та філософських висновків:
1. Комунальні служби міста працюють;
2. В комунальних службах міста працюють затерті, підтоптані чоловіки під-понад 60 років – молодші в ЗСУ або ж, навпаки, десь повтікали-поховалися подалі від війни;
3. Світло «в кінці тунелю» є!;
4. На все свій час – всьому своє врем”я!
Станіслав ТАВЛУЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |