Столипін і наші агрохолдинги

105 років тому, 1 вересня 1911 року, в Бродському (Київському оперному) театрі пострілами терориста обірвано життя Петра Аркадійовича Столипіна, Голови Ради міністрів Російської імперії, прах якого покоїться в Києво-Печерському монастирі.

Столипінська аграрна реформа тривала якихось 5 років за життя та ще 5 років після наглої смерті її ініціатора, якого досі багато хто вважає чи не найвидатнішим реформатором села. Звичайно, не варто ідеалізувати цього політика-реакціонера, що став на шлях рішучих реформ лише під натиском обставин. Але як свідчить історія, саме виняткові обставини й висувають на поверхню яскравих особистостей.

Якщо порівнювати умови, в яких відбувалися перетворення в сільському господарстві тоді й зараз, то паралелі маємо очевидні. Але вектор людського руху протилежний. Сто років тому був надлишок активного сільського населення. Зараз же – відчутний брак тих, хто готовий присвятити себе сільському господарству. У цьому зв’язку залучення до фермерства на Україні зацікавлених іноземців виглядає цілком логічним. Застереження мають бути стосовно набуття громадянства на підставі світової практики провідних країн. Проблема є поки що і в наявності лідера аграрних реформ та його команди. Досі особистості відповідного калібру на найвищому рівні не проглядалося. Чи то надто складне й відповідальне завдання стоїть, чи то ореол і тінь Столипіна досі витає над київськими пагорбами і відлякує сміливця…

Тож звернімося за оцінками ситуації до фахівців в галузі аграрної науки й практики.

«На мою думку, сьогодні в Україні ще немає досконалого законодавства, яке забезпечувало б ефективне проведення земельної реформи», - говорить завідувач відділу проблем аграрного та земельного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького Павло Кулинич. «Швидше за все, владна верхівка не знає, що ж після скасування мораторію (на продаж землі) робити з третиною населення України — селянами, з яких майже половина є власниками земельних паїв, отож орендна плата є їхнім постійним джерелом доходів. За прогнозами, першого року після скасування мораторію на ринок вийдуть не менш як 10% із 7 млн власників земельних паїв. Тому посадовці розмірковують — що ж станеться на другий-третій рік після того, коли ці люди залишаться без землі». Відтак науковці радять за принципом «сім раз відміряй…».

«Мораторій на продаж земель сільгосппризначення закінчується 31 грудня 2016 р. Восени ми активізуємо дискусію з експертним середовищем щодо перспектив його скасування. Я вважаю, що оптимальним варіантом для України було б запровадження ринку сільгоспземель на повну силу в 2019 р., - рішуче заявляє перший заступник Міністра аграрної політики і продовольства України, а до того керівник Держгеокадастру Максим Мартинюк. «У законопроекті про обіг сільгоспземель, який розробив Держгеокадастр, зафіксовано обмеження на рівні 200 га в одні руки. На відміну від багатьох теоретиків, ми цю цифру можемо обґрунтувати. Сім'я з 4 людей зможе обробляти 800 га, що відповідає невеликому фермерському господарству. Хіба не такий формат ми хочемо розвинути в Україні?»

Це вже ближче до столипінської концепції селянина-хазяїна.

І як підсумок - позиція Тараса Кутового, Міністра аграрної політики і продовольства України,: «Ми перше міністерство, яке вже запускає офіс в дію. До складу офісу увійдуть 30 реформаторів, які допомагатимуть проводити зміни у відомстві. Сьогодні це п'ятірка, яка вже пройшла відкритий конкурс та подальшу співбесіду в Європейській комісії. Повний склад сформуємо до вересня» ( мова йде про офіс підтримки реформ при Міністерстві аграрної політики та продовольства України, який створено за підтримки іноземних донорів та представників ЄС). «Великі агрокорпорації мають вже досить нормальний рівень розвитку. А що стосується середніх та малих, то у них урожайність десь удвічі менша, ніж у тих, хто технологічно підкований. Саме за рахунок малих та середніх в майбутньому буде зростати вал продукції», – акцентує увагу на сутності майбутніх реформ Міністр.

Справді, з кожним днем стає очевиднішим, що агрохолдинги заводять аграрний розвиток у глухий кут: захімічення довкілля, виснаження землі, низька ефективність через залежність масових культур від низьких світових цін, деградація села, країни в цілому. Орієнтація виключно на зовнішній ринок, як пріоритет, засвідчила свою згубність. Тому доказ - від’ємна демографія. Мала б бути зорієнтованість насамперед на розвиток внутрішнього ринку, як це є скрізь у Європі, піднесення продуктивних сил у сільському господарстві , тобто людського потенціалу, який є рушієм споживчого попиту. Адже на сьогодні за даними Мінекономрозвитку середньостатистичний українець споживає м’яса, риби, молока, ягід в обсязі 60 - 70% від норми раціонального споживання. Україна входить до трійки світових експортерів зерна після США і Євросоюзу. Водночас країна залежна від імпорту м’яса, молока, риби, фруктів. За словами генерального директора Українського клубу аграрного бізнесу Тараса Висоцького, виробництво суто експортоорієнтованих зернових і олійних культур не позначається позитивно на економіці держави. І наголошує, що потрібно підтримати перспективні й стратегічні для внутрішнього споживання і нарощення ВВП галузі.

Тому то і вбачається молодим реформаторам альтернативний шлях – фермерство в усіх іпостасях, не лише рослинництві, перехід до органічного землеробства, застосування різних форм об’єднань, кооперації.

Колись на цю дорогу твердо став Петро Столипін. Терор, війна, революція обірвали задумане. Зараз коїться щось схоже. Перевага в іншому – ставці не тільки на одноособового лідера, а й на генерацію освічених і енергійних членів його команди та незворотність руху вперед всієї Держави.

Микола ШКУРКО