Старий цвинтар

А там були і проліски й підсніжники.
А ще були повалені хрести.
Весна була пошарпана, як біженка,
Якій вже не було чого нести.
Під купами сміття, як окупантами
Могили задихалися старі.
Не ходять поминати туди натовпи,
На проводи хіба мо'раз на рік.
Тут на душі і холодно, і порожньо.
Її людська байдужість прирекла...
Царює запустіння тут відколи вже,
І звідси вічна пам'ять утекла.

24.03.23р.

Євген ПОСТУЛЬГА