Сподіваюся говорити сербською

У вивченні албанської мови виникла перерва.

Але Європейський Дім у Приштині організував безкоштовні курси сербської мови і я з колежанками пішла на заняття. Це як один із різновидів підтримки мовних меншин у Косово.

Цікаво. Вечірні активності раз на тиждень, руханка для мозку. Багато чого розуміємо з сербської краще, ніж в албанській. Словʼянські корені допомагають здогадуватися значення слів й одночасно вивчати нові в албанській. Корисно.

Між тим, підручник із Белграда. На кожному уроці - Москва, Росія. Ось так навіть у підручниках по-тихому пропагується «руський світ».

А ще мені цікаво, що сербська - єдина наразі серед словʼянських мов має дві абетки кирилицю та латиницю. Як виявилося, що це вплив історичних звʼязків із Заходом, але латиницю стали використовувати лише в 19 столітті.

Тож, і я задумалася: може Україні відгородитися від Росії не лише «5-метровим парканом з ровом із крокодилами», як пропонують меми в соцмережах, а й запровадженням паралельного використання латиниці?
Ніби колись чула таку ідею щодо української мови і вона видавалася божевільною. А нині вже сприймаю інакше - щось у цьому таки є. Люди ж теж у якийсь момент вирішили, що потрібні зміни і впровадили їх. Ясна річ, що це час й не одномоментний результат.

Ми на курсах сербської вивчаємо мовний варіант латиниці, оскільки албанські студенти кирилиці не знають і їм було б складніше навчатися.

Загалом, подобається. А ще згадала фразу про поета Михаля Семенка в документальному фільмі «Будинок Слово»: піду полежу після обіду, сербську вивчу… Поет «Розстріляного Відродження» був поліглотом і мав неабиякий талант до вивчення мов.

У мене таланти скромніші, але сподіваюся, за кілька місяців говорити сербською.

Ірина СИНЕЛЬНИК