Про знаки і символи

Ми живемо в середовищі символів, до якого потрапляємо з дитинства - назви міст і сіл, рідна вулиця, школа, памʼятники і памʼятні дошки, свята… Все це вкорінюється в свідомості, створює уявлення минулого і нашу причетність до родини, нації, держави. Саме спільна історична памʼять формує національну ідентичність.

Українці занадто толерантні в ставленні до памʼятників і символів. Варто згадати, як складно і непросто просувалася декомунізація у містах і селах через стільки років незалежності України. Хоча давно було зрозуміло - навіщо нам вулиці і села, наприклад, на честь Кірова, який і в Україні не був, і його вбивство чоловіком коханки стало одним із приводів для розкручування маховика політичних репресій; німецьких діячів Карла Лібкнехта і Рози Люксембург? Навіщо тисячі памʼятників Леніна?

Імперія діє інакше, більш агресивна і нетерпима в навʼязуванні своєї ідентичності. Окупувавши Донбас, російці, як мені розповідали, одразу з шкіл прибрали всі українські національні символи. І навіть у класах позривали зображення соняшників. Ймовірно, це сталося з вербою та калиною. А зараз скільки інформації про шкільні підручники з їхнім трактуванням минулого і подій сьогоднішніх. Книги надрукували настільки оперативно, бо це впливає на свідомість й оцінки людей.

До цих роздумів спонукала історія з імперським дипломатом Григорієм Щербиною - уродженцем Чернігова, який загинув на Балканах, але похований на батьківщині - в каплиці на території Троїцького монастиря. Історія про впливи і боротьбу за домінування. Я припускаю, що не всі чернігівці знають цього діяча. Швидше за все, він відомий тільки історикам. А я запамʼятала під час екскурсії цього дипломата виключно через прізвище, бо таке ж мала моя подруга й одногрупниця на історичному. Невелика памʼятна дошка на капличці згадує про поховання Щербини.

А для сербів під впливом рус…ні навіть зараз це «історична постать». Ба, більше - у 2007 році російському консулу в Митровиці Григорію Степановичу Щербині встановили там памʼятник. Варто зауважити, Щербина загинув у 1903 році від рук албанців, які боролися проти сербсько-російського вторгнення.

Митровиця - місто на півночі Косова і нині переповнена сербсько-російською символікою. Від пропагандистських написів «Косово - це Сербія, Крим - це Росія», до літер «Z» і портретів Путіна. Як вважають аналітики, це все прояви гібридної війни, яку ведуть Сербія і Росія на Балканах. Більш детально про це в публікації видання Geopost.

У символах і памʼятниках кодується наше минуле, які події і герої цінні для нас, як ми їх сприймаємо і який меседж передаємо наступним поколінням.

Ірина СИНЕЛЬНИК

На фото: каплиця Щербини біля Троїцького собору Чернігова