реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОДІЇ

Спалення Корюківки -- у кіно

24-28 грудня 2012 р. на Чернігівщині працювала знімальна група Творчого об’єднання документальних фільмів та програм Національної телекомпанії України на чолі з автором і режисером Сніжаною Потапчук.

Мета: створення документального фільму до 70-х роковин Корюківської трагедії 1943 р. – найбільшого нацистського злочину знищення населеного пункту разом із цивільним населенням у Другій світовій війні в Європі.

Творчій групі ще на підготовчому етапі надали допомогу у створенні фільму Центральний державний архів громадських об’єднань України, Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України. Науковим консультантом виступив Український інститут національної пам’яті.

На Чернігівщині роботу знімальної групи забезпечили Чернігівська облдержадміністрація, Корюківська райдержадміністрація, Державний архів Чернігівської області та Корюківський історичний музей. Під час зйомок у місті Корюківка знімальній групі активно допомагала науковий співробітник Корюківського історичного музею Оксана Толкачова.

Впродовж 24-27 грудня кіномитці працювали у м. Корюківка. У районному будинку культури вони записали спогади та відповіді на питання свідків нацистського злочину, які за станом здоров’я мали можливість спілкуватися. Цікавим експериментом стало з’ясування автором фільму знань і вражень про цю трагедію у представників молодої генерації України – учнів Корюківської гімназії – середньої загальноосвітньої школи I-III ступеню.

Науковий співробітник Корюківського історичного музею Оксана Толкачова організувала зустрічі зі дев’ятьма свідками трагедії за місцем їхнього проживання. Вона показала і розповіла про практично всі значні місця і вцілілі будинки міста, пов’язані з розгромом уніч на 27 лютого 1943 р. партизанами з’єднання Олексія Федорова окупаційного гарнізону, трагедією знищення містечка 1-2, 9 березня 1943 р., місця масових розстрілів окупантами цивільного населення в 1941-1943 рр., встановлені поховання жертв трагедії. Як відомо, влітку-восени 2012 р. Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України спільно з органами влади Чернігівщини, Корюківським історичним музеєм, ВГО «Союз «Народна пам’ять» та іншими громадськими організаціями за сприяння Українського інституту національної пам’яті провела роботи з пошуку та встановлення, обстеження та ексгумації поховань жертв Корюківської трагедії 1943 р.

Вранці 28 грудня, після зйомок околиці Корюківки, менського шляху до неї, творча група прибула до Чернігова в Державний архів Чернігівської області на Валу.

Директор архіву Раїса Воробей та її співробітники ознайомили київських кіномитців із документами про Корюківську трагедію 1-2 березня 1943 р. та організували їх зйомки. Серед них були «Акт Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці» від 17 грудня 1943 р., «Акт судово-медичної експертизи по м. Корюківка», «Протоколи допитів свідків про події в березні 1943 р. в Корюківці» та інші документи.

Під час спілкування з журналістами обласного центру та національних інформаційних агенцій Сніжана Потапчук подякувала усім, хто сприяв і допомагав під час зйомок на Чернігівщині, зауважила, що створення фільму про Корюківську трагедію є важливим кроком українського суспільства до самоусвідомлення себе як нації, що аналіз і вивчення таких без сумніву жахливих подій минулого є однією з сходинок повернення українців до свого коріння, духовного відродження. Катастрофа проти людяності повинна розглядатися в глобальному історичному контексті, адже війна – це наслідок.

Також Корюківська трагедія повинна стати для українців національним символом скорботи за жертвами всіх спалених населених пунктів України.

У фільмі не буде постановочних епізодів, лише документальна реальність – головне історична точність та почуття й переживання людей, які пережили жахливу трагедію та сприйняття її сучасниками й фахівцями. Проведення зйомок в умовах сильних морозів і дощу у Корюківці дало можливість учасникам творчої групи хоча б частково зрозуміти, в яких умовах рятувалися ті, хто вижив.

На початку березня 2013 р. Перший Національний канал представить на суд глядачів документальну стрічку про Корюківську трагедію тривалістю 44 хв.

Представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, науковий співробітник Сергій Бутко поінформував, що на сьогоднішній день зусиллями наукових співробітників Корюківського історичного музею встановлено 1885 жертв трагедії. Чернігівська облдержадміністрація та Український інститут національної пам’яті готують видання збірника про спалені карателями села і селища Чернігівщини під час окупації, друге видання мартирологу встановлених жертв Корюківської трагедії. З власної ініціативи Український інститут національної пам’яті підготував довідник про встановлені знищені нацистськими карателями населені пункти України.

Український інститут національної пам’яті










Теги:українське кіно, фашисти, Партизани, Корюківка


Читайте також






Коментарі (4)
avatar
1
Тільки одне питання, чому про трагедію в Корюківці у березні 1943-го т.зв. "радянська влада" мовчала протягом 48 років совдепу? У Хатині (Білорусь) збудовано потужний монумент вже давно, у 60-х роках, здається, так там загинуло 153 людей. А в Корюківці майже 7000! І нічого, ніяких комплексів, ніяких заходів не відбувалося?
avatar
2
та все просто -- Корюківку спалили через партизанів. Комуністам було вигідно -- фашисти спалили: два чоботи - пара!
avatar
3
Довідка:
Українська Корюківка (найбільше таке знищення в Другій світовій війні в Європі) – 1-2 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тисяч людей різного віку – від немовлят до немічних старих. село Козари Носівського району Чернігівської області (друге в Європі) - 11 березня 1943 р. - 3908 вбитих жителів.
Всесвітньо відомі трагедії:
Білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р у селі знищено 149 людей.
Чеська Лідице – 11 червня 1943 р. вбито у селищі і замордовано у концтаборі 320 людей.
Французький Орадур – 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 людини.
avatar
4
Доречі, говорити про те, що совіти мовчали про події у Корюківці не є відповідним до справедливості. У всякому разі згадка про те, що сталося 1943 року у містечку посеред лісів та боліт не набула, як і багато чого іншого за обставин тодішнього панування "особливої релігії" розголосу, на який заслуговувала. І відомо чому.
Відповідь на таке знав кожен, хто був елементарно знайомим з поняттям так званої партизанської війни чи спротиву радянських партизан німцям на теренах України.У цьому контексті найважливішими чинниками впродовж 60-70-х були свіжі та правдиві свідчення про війну безпосередніх учасників подій у кожному з більш ніж 20 тисяч українських сіл, які перебували під окупацією німців.
А тамтешні люди тим допитливим дослідникам, які хотіли почути правду-матку, розповідали так само правдиво на цю тему згероїзовану до безтями -"про партизанів" у своєму населеному пункті. Ото й виходило, що майже всі села, які спалили фашисти, зазнали тієї безглуздої партизанської тактики, приклад якої потім і довелось пережити страждальній Корюківці.
Ставало зрозумілим, що така боротьба, коли у селі ватага озброєних людей з лісу нападала на вояків ворожого підрозділу(як правило це занадто примітивні тактичні кроки: вбивство офіцера чи кількох солдатів) викликає адекватну поведінку самозахисту у спосіб занадто жорстокий з німецької сторони!?Однак, розглядаючи у цій трагедії, у якій мало захлинутися кожне українське село після чергової витівки партизан, гарну "страшилку" для непіддатливих і після репресій та Голодомору українців під окупацією, сталінське "енкаведистське" керівництво партизанського спротиву у Москві навіть не думало щось змінювати. Тому й пропадало село за селом, куди вночі залітали ці "герої", задушивши кількох ворогів!? У всякому разі мені це добре відомо з досліджень, побудованих на спілкуванні прямих учасників подій ще з 70-х років, коли вони були при розумі, сильні духом та здорові тілом.Адже не менш страхітливу долю пережило велике на той час село у сусідній Сумщині-ІВОТ, наші МУРАВЇ, Воробївка, ну і, звичайно що ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ-за кілька кілометрів від дороги ЧЕРНІГІВ-ГРЕМЯЧ, Орлівської сільради.
І ще одне принципове зауваження, що випливає з анонсованого повідомлення про фільм. Відчувається, що й тепер, через 21 рікі, навіть після того, як покінчено з жорсткою системою ідеологічної охорони безглуздих таємниць совдепії, ми не зможемо побачити ПРАВДИ з усіх боків.Тобто тієї, підсумком якої мали б стати справедливі висновки після перегляду цього 44 хв. кіна:1.Чому таке сталося? 2.Хто винен? 3.Що має робити людство, щоб у майбутньому такі людські трагедії, а то й навіть катастрофи не повторювалися. А поки що, бачиться, ми знов зануримося у цей майже годинний трагічний спомин(на жаль майже у довільній формі трактування???), щоб вкотре констатувати факт дійсно антилюдського обличчя німецького фашизму.НА ЖАЛЬ ТІЛЬКИ ОДНОГО З ДВОХ ПІДПАЛЮВАЧІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ, А ТАК І ОДНОГО З ПАРТНЕРІВ ДО 1941 РОКУ У ЗДІЙСНЕННІ МАЙЖЕ ІДЕНТИЧНИХ МЕТОДИК ТА ПРАКТИК БОРОТЬБИ З ВОРОГОМ_ЯК ЗОВНІШНІМ ТАК І ВНУТРІШНІМ.А тому бажаючи, а то й маючі амбіції "поставити таку собі крапку" у цій гіркій історії під імям "КОрюківська трагедія",автори ідеї та самого кіна все таки мали б раз і на завжди відійти від ідеологічних кліше, створюючи дійсно запамятний фільм. А це значить, перш за все-до останнього "підгрібти" всі наявні документи у архівах України, РОсії, Німеччини, держав-союзниць Німеччини, відповідних установ Чернігова, Києва, інших областей.Оскільки хоча б цього разу не варто було поспішати до цього сумного70-ліття!? Адже це далеко не Євро-2012.
avatar