Сміттєлюби
Розвиток територіальних громад в Україні, де на обмежених ділянках зосереджена більшість населення і об'єктів господарської діяльності, перетворив проблему розміщення твердих побутових відходів в значну з екологічну проблему національного значення – загрози стану навколишнього середовища та здоров'я населення.
На території Чернігівської області тверді побутові відходи складуються на 26 полігонах та 739 сільських сміттєзвалищах, які займають площу понад 630 га. Крім того, на них потрапляють і промислові відходи III та IV класів небезпеки. Щорічна кількість відходів, які розміщуються на вказаних об'єктах, становить біля 500 тис. тонн. Найбільше розміщується відходів на полігонах твердих побутових відходів (далі – ТПВ) міст Чернігова (185 тис. тонн), Прилуки (28 тис. тонн) та Ніжин (18 тис. тонн).
Відходи споживання населенням продукції в тарі (упаковці), в основному, не вилучаються і не переробляються, а також потрапляють на полігони та сміттєзвалища, що створює додаткові навантаження на ці об’єкти та зменшує економічний потенціал територій. Діючі економічні механізми стимулювання збору та утилізації відходів не сприяють збільшенню обсягів їх переробки.
В той же час дотримання правил експлуатації сміттєзвалищ носить епізодичний характер по всій території області. Їх упорядкування здійснюється, в основному, у весняний період під час проведення місячника благоустрою населених пунктів. Коштів вистачає лише на приведення стану об’єктів до мінімальних вимог експлуатації (впорядкування обвалування та під’їзних шляхів, розчистка водовідвідних канав, ущільнення відходів). На більшості з них відсутні спеціальні природоохоронні споруди та системи екологічного моніторингу. Все це різко погіршує екологічні параметри, робить полігони небезпечними для довкілля та здоров`я населення прилеглих територій.
В результаті проведених перевірок встановлено, що в незадовільному стані знаходяться об'єкти видалення відходів, розташовані біля міст Новгород-Сіверський та Остер, селищ Козелець, Талалаївка, Сосниця, Ріпки, Любеч Загальними недоліками їх експлуатації є: невизначеність технологічні карти, безсистемне накопичення сміття, несвоєчасне проведення ущільнення та присипки ґрунтом здійснюється або взагалі непроведення останніх, не відновлюється або відсутнє обвалування; не ведеться облік відходів, що розміщуються на об’єктах, прилегла територія засмічена відходами.
Через досить значні обсяги капіталовкладень, будівництво нових об’єктів видалення відходів за рахунок місцевих бюджетів не є можливим, інвестиції в зазначену сферу діяльності не надходять, неодноразові запити щодо фінансування заходів з Державного бюджету залишились без задоволення.
Одним із ефективних шляхів розв’язання проблеми поводження з побутовими відходами є будівництво сміттєпереробних комплексів з повним сортуванням і переробкою твердих побутових відходів. Економічно доцільним є будівництво потужностей з переробки 200 тис. тонн відходів на рік, вартість якого буде становити біля 250 млн. грн. Але на даний час відсутні інвестори, які хочуть вкладати такі кошти в «ризиковану» економіку, як області так і держави.
Тому, першочергового значення в теперішній час набуває питання створення територіальних систем роздільного збирання твердих побутових відходів та вилучення їх ресурсно-цінних компонентів. Їх впровадження дасть змогу вирішити дві суттєві проблеми:
- по-перше, це зменшення навантаження на полігони і сміттєзвалища внаслідок чого знизяться показники забруднення об'єктів довкілля;
- по-друге, зміцнення економічного потенціалу територій за рахунок вилучення ресурсно-цінних відходів, що в умовах існуючої економічної кризи дасть змогу отримати додаткові тенденції розвитку.
Відходи можуть служити сировиною для багатьох галузей виробництва, зберігаючи при цьому природні ресурси. Адже у загальному обсязі побутових відходів міститься до 26 % паперу, 15 % полімерних відходів, 9 % скла, 8 % текстилю, 4 % деревини тощо.
Згідно Закону України «Про відходи» організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів забезпечують органи місцевого самоврядування. Вирішення вказаних проблем знаходиться також в площині повноважень місцевих державних адміністрацій.
На території Чернігівської області тверді побутові відходи складуються на 26 полігонах та 739 сільських сміттєзвалищах, які займають площу понад 630 га. Крім того, на них потрапляють і промислові відходи III та IV класів небезпеки. Щорічна кількість відходів, які розміщуються на вказаних об'єктах, становить біля 500 тис. тонн. Найбільше розміщується відходів на полігонах твердих побутових відходів (далі – ТПВ) міст Чернігова (185 тис. тонн), Прилуки (28 тис. тонн) та Ніжин (18 тис. тонн).
Відходи споживання населенням продукції в тарі (упаковці), в основному, не вилучаються і не переробляються, а також потрапляють на полігони та сміттєзвалища, що створює додаткові навантаження на ці об’єкти та зменшує економічний потенціал територій. Діючі економічні механізми стимулювання збору та утилізації відходів не сприяють збільшенню обсягів їх переробки.
В той же час дотримання правил експлуатації сміттєзвалищ носить епізодичний характер по всій території області. Їх упорядкування здійснюється, в основному, у весняний період під час проведення місячника благоустрою населених пунктів. Коштів вистачає лише на приведення стану об’єктів до мінімальних вимог експлуатації (впорядкування обвалування та під’їзних шляхів, розчистка водовідвідних канав, ущільнення відходів). На більшості з них відсутні спеціальні природоохоронні споруди та системи екологічного моніторингу. Все це різко погіршує екологічні параметри, робить полігони небезпечними для довкілля та здоров`я населення прилеглих територій.
В результаті проведених перевірок встановлено, що в незадовільному стані знаходяться об'єкти видалення відходів, розташовані біля міст Новгород-Сіверський та Остер, селищ Козелець, Талалаївка, Сосниця, Ріпки, Любеч Загальними недоліками їх експлуатації є: невизначеність технологічні карти, безсистемне накопичення сміття, несвоєчасне проведення ущільнення та присипки ґрунтом здійснюється або взагалі непроведення останніх, не відновлюється або відсутнє обвалування; не ведеться облік відходів, що розміщуються на об’єктах, прилегла територія засмічена відходами.
Через досить значні обсяги капіталовкладень, будівництво нових об’єктів видалення відходів за рахунок місцевих бюджетів не є можливим, інвестиції в зазначену сферу діяльності не надходять, неодноразові запити щодо фінансування заходів з Державного бюджету залишились без задоволення.
Одним із ефективних шляхів розв’язання проблеми поводження з побутовими відходами є будівництво сміттєпереробних комплексів з повним сортуванням і переробкою твердих побутових відходів. Економічно доцільним є будівництво потужностей з переробки 200 тис. тонн відходів на рік, вартість якого буде становити біля 250 млн. грн. Але на даний час відсутні інвестори, які хочуть вкладати такі кошти в «ризиковану» економіку, як області так і держави.
Тому, першочергового значення в теперішній час набуває питання створення територіальних систем роздільного збирання твердих побутових відходів та вилучення їх ресурсно-цінних компонентів. Їх впровадження дасть змогу вирішити дві суттєві проблеми:
- по-перше, це зменшення навантаження на полігони і сміттєзвалища внаслідок чого знизяться показники забруднення об'єктів довкілля;
- по-друге, зміцнення економічного потенціалу територій за рахунок вилучення ресурсно-цінних відходів, що в умовах існуючої економічної кризи дасть змогу отримати додаткові тенденції розвитку.
Відходи можуть служити сировиною для багатьох галузей виробництва, зберігаючи при цьому природні ресурси. Адже у загальному обсязі побутових відходів міститься до 26 % паперу, 15 % полімерних відходів, 9 % скла, 8 % текстилю, 4 % деревини тощо.
Згідно Закону України «Про відходи» організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів забезпечують органи місцевого самоврядування. Вирішення вказаних проблем знаходиться також в площині повноважень місцевих державних адміністрацій.
Джерело інформації: Відділ регулювання, нормування та лімітування природних ресурсів Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області
Читайте також |
Коментарі (0) |