Слово прощання з Ганною Арсенич - Баран

Про Ганну Арсенич - Баран сказано немало і все правда. Але несказане також важливе.

Скажімо, варто наголосити, що вона походила зі знаменитого на Галичині роду Арсеничів - Микола Арсенич - Березівський був головою служби безпеки ОУН, а Петро Арсенич - відомим фольклористом, одним із засновників відродженої "Просвіти" на Івано- Франківщині уже в наш час. Зауважу, що й Ганна Василівна була членкинею правління міського у Чернігові товариства "Просвіта" імені Т.Шевченка. А про оунівця Арсенича почитайте - він створив таку службу безпеки, що тривалий конкурувала в таємній роботі з німецьким гестапо і російським НКВД. Дивно - чому досі про цього легендарного чоловіка нема захоплюючих романів і кінофільмів? Чи, може, я не знаю?
Вона не хвалилася такими родичами, та коли я спитав - чи ж вона з тих Арсеничів, відповіла ствердно, хоча, звісно, це не близькі родичі та все ж рід накладає на людину багато характерних ознак...

Та є ще одна характерна для неї риса, про яку розповів колишній директор обласної бібліотеки Петро Грищенко. Коли він провідував в обласній лікарні важкохворого Станіслава Реп'яха, то застав його в очікуванні. Каже: "Зараз Ганна борщу принесе!". Варила вдома борщ і приносила тепленьким у лікарняну палату. Хто такий Реп'ях для Ганни Арсенич - Баран? Голова письменницької спілки? Таж ті, кого Реп'ях вивів у люди - забули про нього ще коли він був живий та вже відходив в обласній лікарні, а тут галичанка, яка начебто чужа для Чернігова...

Вона стала чернігівкою - бо її тактовне викладацьке вміння, базоване на обширі знань (свідчення чого -- її словники та посібники) в поєднанні з бійцівським характером по захисту української мови та церкви, помогло Чернігову бути більш українським, більш людяним.

Василь ЧЕПУРНИЙ