Скоро весна, яку любив Пашкевич...
Академічний народний хор Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм вшанував свого колишнього керівника, видатного українського композитора і диригента, народного артиста України, лауреата літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка Анатолія Пашкевича. Цього року, 11 лютого 2018-го, йому б виповнилося 80.
Анатолій Пашкевич працював у Чернігові у період творчої зрілості, з 1989 по 2002 роки, і створив тут чудові й самобутні твори для хору і солістів, пісні на власні вірші та у співпраці з іншими поетами, поезії та прозу, обробки народних пісень. Серед найвідоміших: кантати “Чернігівські дзвони”, “Крик попелу”, «Лебеді материнства», «Мазепа», опери “Блудний син”, “Ейдерман”, авторські твори “Дума про Батурин”, “Довженкова земля”, “В саду зрубали яблуню стару”, “Пролітали журавлі Україною”, “Мамині руки”, “Одинокий лелека”, «Осипає цвіт калина», «Степом степом» та багато інших, які сьогодні є окрасою репертуарів народних хорів та солістів.
Колектив Академічного народного хору Чернігівського обласного філармонійного центру під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Володимира Коцура продовжує свій творчий шлях, керуючись принципами відданості українській пісні і народному мистецтву, закладеними Анатолієм Пашкевичем. У його піснях оживає те справжнє українське село, з мальовничими обрядами, мудрими звичаями і життєвим укладом, де народжуються геніальні самородки, де вони потім все життя черпають натхнення для своєї творчості.
Теми, які хвилювали композитора і які він прагнув донести до людей, до свого народу через музику і пісню вражають глибинною мудрістю, передбаченням і застереженням. Він звертався до героїки минулого, до безмежної сили материнських почуттів, прославляв щастя кохання, вихоплював з палітри життя найсокровенніше, напрекрасніше і найважливіше. Застерігав: «Не пийте, хлопці, — проп'єте Січ!» («Козак гуляє», слова Степана Пушика). Мріяв, щоб українці з-за кордону поверталися додому – і разом з Миколою Негодою написав зворушливу «Я єдина ваша мати», у якій звертається до колишніх співвітчизників із риторичним: «…як вас, діти, позбирати».
У його творах – вся Україна, з її тяжкими втратами, прикрими розчаруваннями, і водночас вражаючими взірцями мужності, звитяги, відданості своєму народові і нездоланного прагнення до прекрасного, до щасливої долі. «Пісня вишневого цвіту» - концерт з такою поетичною назвою артисти Академічного народного хору присвятили своєму колишньому керівникові Анатолію Пашкевичу. Їм вдалося відтворити для своїх глядачів унікальне світобачення композитора, ту гармонію і красу душі українського народу, яку він примножував своєю творчістю. Пролунали відомі композиції Анатолія Пашкевича «Довженкова земля» (соліст Максим Пархоменко), «Осипає цвіт калина» (соліст Лука Фесик) – на слова Миколи Негоди; «Козак гуляє» на слова Степана Пушика (солісти Людмила Скрипка та Василь Волошин); обробки народних пісень «Ой, вербо, вербо» (солістка Марина Пінчук), «Ой, коли ж ми поберемось» (солісти Оксана Кубенко та Олександр Батухно) та інші. Органічно влилися в програму з творів Анатолія Пашкевича і обробки народних пісень нинішнього керівника народного хору Володимира Коцура, серед яких «Коли б мені зранку», «Парова машина» (солісти Оксана Кубенко, Марина Каленіченко, Ірина Капустян), а також вокально-хореографічні композиції в обробці Володимира Коцура за участі артистів балету у постановці Віктора Войникова.
З особливим хвилюванням виконував хор під керівництвом Володимира Коцура легендарну пісню «Степом, степом» на слова Миколи Негоди, якій вже понад 50 років і яка нині звучить як ніколи актуально і продовжує вражати глибиною й образністю, скільки б не слухав її. На прохання глядачів, цю пісню, у якій сольну партію виконувала Любов Ісаєнко, артисти виконали на біс. З величезним задоволенням співав хор «Мамину вишню», і мабуть не було в залі жодної людини, хто б не знав цієї пісні.
Багато пісень, написаних в останній період життя, Анатолій Пашкевич не встиг довершити. Про це розповіла вдова композитора Тетяна Костановська-Пашкевич. «Я хочу, щоб ви відчули оту ноточку, оті струни його душі, щоб він зараз був тут, біля нас», - з хвилюванням звернулася вона до присутніх і зачитала написаний Анатолієм Пашкевичем поетичний текст: «Натомились мої очі до зими. Виглядаю білу птаху з далини. А весна спинилась цвітом край воріт. Я чекаю, я чекаю той приліт»... Вона пригадала, як Анатолій Максимович з подивом говорив: «Я народився взимку, а так люблю весну, що не можу передати!» Але він зміг усією своєю творчістю передати ту безмежну любов до життя, до пробудження, до розквіту, яку символізує весна.
Концерт завершився життєствердним «Многая літа» у виконанні Чернігівського академічного народного хору обласного філармонійного центру, який продовжує творче життя великого композитора і талановитої людини з щирою і прекрасною душею.
Скоро весна, яку так любив Анатолій Пашкевич. І зацвітуть вишні, і лунатимуть його пісні, багато з яких нині вважаються народними. Для нього це було найвище визнання.
Віра ЛОБАНОВСЬКА
Анатолій Пашкевич працював у Чернігові у період творчої зрілості, з 1989 по 2002 роки, і створив тут чудові й самобутні твори для хору і солістів, пісні на власні вірші та у співпраці з іншими поетами, поезії та прозу, обробки народних пісень. Серед найвідоміших: кантати “Чернігівські дзвони”, “Крик попелу”, «Лебеді материнства», «Мазепа», опери “Блудний син”, “Ейдерман”, авторські твори “Дума про Батурин”, “Довженкова земля”, “В саду зрубали яблуню стару”, “Пролітали журавлі Україною”, “Мамині руки”, “Одинокий лелека”, «Осипає цвіт калина», «Степом степом» та багато інших, які сьогодні є окрасою репертуарів народних хорів та солістів.
Колектив Академічного народного хору Чернігівського обласного філармонійного центру під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Володимира Коцура продовжує свій творчий шлях, керуючись принципами відданості українській пісні і народному мистецтву, закладеними Анатолієм Пашкевичем. У його піснях оживає те справжнє українське село, з мальовничими обрядами, мудрими звичаями і життєвим укладом, де народжуються геніальні самородки, де вони потім все життя черпають натхнення для своєї творчості.
Теми, які хвилювали композитора і які він прагнув донести до людей, до свого народу через музику і пісню вражають глибинною мудрістю, передбаченням і застереженням. Він звертався до героїки минулого, до безмежної сили материнських почуттів, прославляв щастя кохання, вихоплював з палітри життя найсокровенніше, напрекрасніше і найважливіше. Застерігав: «Не пийте, хлопці, — проп'єте Січ!» («Козак гуляє», слова Степана Пушика). Мріяв, щоб українці з-за кордону поверталися додому – і разом з Миколою Негодою написав зворушливу «Я єдина ваша мати», у якій звертається до колишніх співвітчизників із риторичним: «…як вас, діти, позбирати».
У його творах – вся Україна, з її тяжкими втратами, прикрими розчаруваннями, і водночас вражаючими взірцями мужності, звитяги, відданості своєму народові і нездоланного прагнення до прекрасного, до щасливої долі. «Пісня вишневого цвіту» - концерт з такою поетичною назвою артисти Академічного народного хору присвятили своєму колишньому керівникові Анатолію Пашкевичу. Їм вдалося відтворити для своїх глядачів унікальне світобачення композитора, ту гармонію і красу душі українського народу, яку він примножував своєю творчістю. Пролунали відомі композиції Анатолія Пашкевича «Довженкова земля» (соліст Максим Пархоменко), «Осипає цвіт калина» (соліст Лука Фесик) – на слова Миколи Негоди; «Козак гуляє» на слова Степана Пушика (солісти Людмила Скрипка та Василь Волошин); обробки народних пісень «Ой, вербо, вербо» (солістка Марина Пінчук), «Ой, коли ж ми поберемось» (солісти Оксана Кубенко та Олександр Батухно) та інші. Органічно влилися в програму з творів Анатолія Пашкевича і обробки народних пісень нинішнього керівника народного хору Володимира Коцура, серед яких «Коли б мені зранку», «Парова машина» (солісти Оксана Кубенко, Марина Каленіченко, Ірина Капустян), а також вокально-хореографічні композиції в обробці Володимира Коцура за участі артистів балету у постановці Віктора Войникова.
З особливим хвилюванням виконував хор під керівництвом Володимира Коцура легендарну пісню «Степом, степом» на слова Миколи Негоди, якій вже понад 50 років і яка нині звучить як ніколи актуально і продовжує вражати глибиною й образністю, скільки б не слухав її. На прохання глядачів, цю пісню, у якій сольну партію виконувала Любов Ісаєнко, артисти виконали на біс. З величезним задоволенням співав хор «Мамину вишню», і мабуть не було в залі жодної людини, хто б не знав цієї пісні.
Багато пісень, написаних в останній період життя, Анатолій Пашкевич не встиг довершити. Про це розповіла вдова композитора Тетяна Костановська-Пашкевич. «Я хочу, щоб ви відчули оту ноточку, оті струни його душі, щоб він зараз був тут, біля нас», - з хвилюванням звернулася вона до присутніх і зачитала написаний Анатолієм Пашкевичем поетичний текст: «Натомились мої очі до зими. Виглядаю білу птаху з далини. А весна спинилась цвітом край воріт. Я чекаю, я чекаю той приліт»... Вона пригадала, як Анатолій Максимович з подивом говорив: «Я народився взимку, а так люблю весну, що не можу передати!» Але він зміг усією своєю творчістю передати ту безмежну любов до життя, до пробудження, до розквіту, яку символізує весна.
Концерт завершився життєствердним «Многая літа» у виконанні Чернігівського академічного народного хору обласного філармонійного центру, який продовжує творче життя великого композитора і талановитої людини з щирою і прекрасною душею.
Скоро весна, яку так любив Анатолій Пашкевич. І зацвітуть вишні, і лунатимуть його пісні, багато з яких нині вважаються народними. Для нього це було найвище визнання.
Віра ЛОБАНОВСЬКА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |