Сюрпризи від Устименка

На Чернігівщині вже видано більше п’яти десятків книжок про історію сіл. Здебільшого це 100—200-сторінкові розповіді місцевих краєзнавців. Але такого поважного тому в 600 сторінок, як про Жуклю, поки що не наважився написати жоден придеснянський дослідник. Робота Василя Устименка «Жукля. З історії села на Чернігівщині», що вийшла у київському видавництві «Етнос» цього року, справді, одразу вражає спочатку своїм обсягом, а потім — змістом.
Адже це не художньо-публіцистичні нариси про земляків, ностальгічні ремінісценції, а добротне дослідження історії села, подій минулого, генеалогічні студії тощо. Автор — не професійний історик (генерал-майор внутрішньої служби, нині на пенсії, очолює Корюківське регіональне відділення Чернігівського земляцтва у Києві). Він сумлінно ознайомився з максимумом опублікованих і архівних джерел про своє рідне село. Дослідник працював у архівах, бібліотеках Чернігова, Києва, Дніпропетровська, а також користувався матеріалами архівосховищ Санкт-Петербурга, Ялти, Парижа тощо. Його версія про те, що Жукля заснована литовськими осадниками до 1500 року (жукля по-литовськи — «рибальське, рибалка, риболовля»), є досить переконливою і суголосною з новітніми розвідками про походження назв населених пунктів на Чернігівщині.

Студія В. Устименка цінна не тільки для жуклян. Адже історія цього невеличкого населеного пункту пов’язана з життям гетьмана Данила Апостола, його нащадків (село — їхня маєтність). З останніми мав добрі стосунки відомий український історик Дмитро Яворницький, він не раз гостював у Жуклі. Устименко так серйозно заглибився у родовід нащадків Д. Апостола, що його записи з цього приводу сьогодні мають справжню історичну цінність. Що ж до опублікованого листування власників Жуклі з Яворницьким — це справжній сюрприз для чернігівських істориків-науковців.

Важливі й нотатки В. Устименка про архітектурну перлину Сіверянського краю — жуклянську муровану церкву Покрови Пресвятої Богородиці, збудовану коштом Миколи Миколайовича Комстадіуса у 1913 році. Добуті ним історичні відомості мають теж велике значення для дослідників архітектури, церковної старовини.

У книжці «Жукля» на основі ревізій, статистичних звітів, економічних оглядів минулого досить ґрунтовно описано заняття, промисли як жуклян, так і мешканців округи у ХVІІІ—ХІХ століттях.

Дослідник відшукав цінні документи про село 1917—1920 років. Їх опублікування теж дає промовисті уявлення, як працювала радвлада на Чернігівщині. Досить виважено подано розділи про період колективізації, розкуркулення, голодомору, репресій. Відтворив В. Устименко детально й літопис війни 1941—1943 років, післявоєння.

Це видання додає до історії регіону значний пласт нових відомостей, стає добрим прикладом чернігівським краєзнавцям у пізнанні Сіверщини.

Сергій ПАВЛЕНКО.