Сизокрилий орел, або Ляпас по фізіономії

На початку травня до редакції завітав літній чоловік. Під кінець «предметної» розмови, власне, через яку він до нас і прийшов, мовив про те, що скоро буде майже голод, мовляв, не в класичному розумінні, а «вибірковий». Коли я запитав у нього, як це так, чоловік відповів: «Закуповуйте хоча б поки що гречку, пшоно та рис, бо незабаром вони зникнуть...» А коли я йому сказав, що закуповувати вдосталь не потрібно, оскільки зберігати довго такий товар не можна, він мовив: «У комірці якій-небудь поставите мішки. А щоб до нового врожаю зберегти, треба у мішок покласти кілька головок часнику, тоді не заведуться жучки».
Не повірив, чесно кажучи, цьому твердженню, оскільки після тієї розмови зайшов у магазин, названі крупи були на прилавку, як і зазвичай. Але десь через 3 місяці я згадав ту розмову, коли в магазинах і на ринку ціни на гречку, наприклад, підвищилися з 8 до 14 гривень, а потім і взагалі зникли. Ось уже і в столиці нашій така ж ситуація…
А буквально вчора на ринку «Нива» старенька бабуся попросила продавця, щоб та відрізала малесеньку частинку червоної засоленої риби. А коли спробувала, то враз промовила: «Хм, наче і риба ж смачна, а чого ж тоді вона коштує всього 9.50?» «Бабусю, — кажу їй, — то за 100 грамів ціна вказана». «Ой, Боже ж мій! А я думала, що то за кілограм», — відповіла старенька та й пішла собі далі, тільки й махнула рукою.
І справді, ціни так стрімко скачуть, що не встигаєш і запам’ятовувати, які вони були ще тиждень-два тому. Продавці відмахуються, але відверто зізнаються: «З кожним привозом продуктів до магазину ціни на них встановлюються нові».
А в людей зникає довіра до будь-якої влади: що раніше була, так ціни ніхто не міг стримувати, що тепер — одне і теж. То ж і питають один в одного: «Чи не вигідно, бува, владі, щоб ціни зростали так стрімко? Про підвищення доплат якихось так розтрублять на всіх телеканалах і по кілька разів, а хіба оті підвищення ситуацію змінюють для конкретної людини?» Звичайно, ні.
І вже навіть ті, хто ще недавно, перед президентськими виборами, орлом сизокрилим називали Януковича і могли не втриматися та в фізіономію своєму опоненту «заїхати», зараз більш значущими «обкладають» його словесами, ніж недавні їхні ідейні вороги.
Що то значить — наша щоденна буденність!.. Вона, як не дивно, ближча нам усім, ніж ідеологічні розбіжності.
А ціни стрімко зростають щодня, а то вже навіть і щогодини…
Сергій КОРДИК