Сироти імперії

Вона пішла, та ні - її прогнали. А вони зосталися. Самотні, перелякані, як діти без батьків.

Тому вони живуть її минулим. Пригадують, як було добре. Як почували себе частиною великого, якого боялись всі, кому не пощастило стати нею.

Вони леліють її рештки в сьогоденні - святкують дні її забутих перемог, бережуть колись повсюдну мову.
Вони чекають. І дивляться на схід, ховаючи надію у очах.

Володимир В'ЯТРОВИЧ

P.S. Присвячується фанатам Ґаґаріна, дня пабєди та «украінского руского».