реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД

Шпаргалка для гуманітарного заступника голови ОДА

Нещодавно в дорозі з одним мудрим чоловіком, наближеним до нового голови Чернігівської обласної державної адміністрації, почув від нього запитання – кого б я порадив на посаду заступника з гуманітарних питань?

Відповів, що й думати не хочу. Чому?

Гуманітарна сфера більше за інші потребує різких і рішучих змін. Бо якщо в економіці, косо- криво, але напрямні визначені, то в медицині, освіті, культурі буйним квітом чортополоху живуть радянські уявлення, монструазно накладені на хибні уявлення про ринкові правила цих сфер.

Уявімо, що декомунізація стала ключовим питанням для заступника голови ОДА. Невже уявили? А вона полягає не тільки і не стільки в перейменуванні вулиць та знесенні бовванів комуністичного режиму. Її треба провести в головах перш за все працівників культури та освіти, а там багато хто досі марить величчю русскаво міра...

Скажімо, реформа в медицині а-ля Василькова звелася до закриття ФАПів, дільничних лікарень із кволими спробами налагодити доїзд карет «швидкої допомоги» до сіл. Якщо останнє вдалося у Менському районі, то в інших назву цих лікарських машин справедливо беруть у лапки…

В освіті начальник управління Анатолій Заліський тримає для себе посаду директора інституту перекваліфікації вчителів і, зрозуміло, що у свої 60 років, помножені на бюрократичну виучку, ніяких змін він робити не буде. В той же час я свого часу вжахнувся, потрапивши в коридори цього закладу – кілька поверхів кабінетів, у кожному з яких тєжко трудяться… Сподіваюсь, іронію мою відчуваєте?

В той же час тупе закриття шкіл – не вихід. А закриття початкових шкіл – взагалі злочин. Малесенька дитина отримує масу стресів від різкого попадання в старший колектив, не кажучи вже про простудні та інші захворювання – досить сказати, що шкільний автобус чекає всіх школярів. А оскільки у молодших уроки закінчуються раніше, то … Далі продовжте самі і подумайте – чи лишаться жити в тому селі батьки малої дитини?!
В той же час треба шукати вихід. Він є – скажімо, у Канаді та й на півночі Росії переходять на дистанційне навчання і тоді один учитель спокійно і якісно веде навчання (швидше – контроль) з усіх предметів. Нещодавно була інформація – в Естонії, яка історично живе на хуторах, тримають школу заради ОДНІЄЇ дитини. А тепер мені розкажіть про затрати на одного учня і про багату Естонію і бідну Україну…

Культура традиційно показується як бідна сфера і, мовляв, не треба її чіпати – хай якось чапає. Тож і сидять десятиліттями плеяди так би мовити наукових працівників, які роками не видають жодної наукової продукції, зате ретельно обговорюють рецепти, плітки і російські серіали. А тоді виходять на Алею героїв захищати комуністичних бовванів замість створення сучасної експозиції історичного музею.

Я вже не кажу про жахіття для туристів у вигляді недобуду «Дворянського зібрання», гадючника біля Центрального ринку, бездіяльності дирекції заповідника «Чернігів стародавній» - це тільки в Чернігові. У Новгороді- Сіверському бездумно здавали московським монахам приміщення музею «Слово о полку Ігоревім» та й прочитання сучасного цієї пам’ятки там нема, як і в усіх майже музеях (крім, Батурина, Сосниці та Крут).

Наші чиновники їздять гурбами по європах, у багатьох діти там вчаться, а як система діє – не цікавляться. Наприклад, у жодному європейському селі нема такої розкоші, як утримування двох бібліотек – шкільної та сільської. Або нема такого дикунства, коли школа після обіду замикається із помитою підлогою. А чому б туди ввечері не прийти дядькам 30-річним чи 4—річним м’яча поганяти чи штангу потягати? А дівчатам і жінкам у гурток по вишиванню чи по макраме? Чи подражнити хлопців своїм фітнесом?

Тоді школа стане центром культурного і суспільного життя села – ті ж дядьки я дошку принесуть, щоб у підлозі дірку залатати і шибку вставлять.

А будинки культури віддати у приватні руки, бо вони стоять пустками сьогодні – їх роль виконає школа.

Але я ж прекрасно знаю який гевулт підніметься - і про ставки 0,25 тих же сільських бібліотекарок, і про міжвідомчі стосунки, і про різні бюджети…
А якщо гуманітарний заступник почне оці реформи, які далеко не всі навіть згадані, то який шквал критики, звинувачень, образ піде!… Чи треба це голові ОДА? Чи готовий він піти на ці зміни?
І чи багато знайдеться бажаючих ті зміни робити?
На ці питання мій співрозмовник відповісти не зміг.

Василь ЧЕПУРНИЙ



Теги:Чернігівська ОДА, реформи, Валерій Куліч, гуманітарна політика


Читайте також



Коментарі (0)
avatar