Шматок імперії вікінгів, яку не визнають історики

Ісландська незалежність, чергова річниця якої відзначається сьогодні, дозволить мені розказати про своє ставлення до цієї країни та до її народу - як філолога, насамперед, цікавить мова.

Як й на Фарерах, ми бачимо перед собою архаїчну германщину - спогад про імперію вікінгів, існування якої заперечує більшість європейських істориків, є надто наявним та надто уречевленим аби погоджуватися із цими істориками. Ісландське красне письменство, починаючи від старих саг, у яких згадуються Київ та скандинавська династія Києва, безумовно, є вартим й уваги й дбайливішого вивчення, хоч я й не певен у тому, що у нас є достатня кількість людей, які володіють ісландською та є здатними фахово перекладати з неї.

Сама країна є малоцікавою через власну, суто природню оголеність - в Ісландії є повністю відсутньою та річ, яку називають "гесперійською хащею" й місцевий прояв германського духу марно блукатиме у пошуках власного Uhrwald, натрапляючи, натомість, на вулкани та колонії живучого й пажерливого моху. Як це не сумно.

Ігор СКРИПНИК