Що я не почула від Зеленського?
На бріфінгу Зеленського та Урсули фон дер Ляйн для ЗМІ, президенту України поставили питання:
— Залужний у своїй статті для Economist пише, що війна перейшла в позиційну стадію. Що ви думаєте з цього приводу? Чи обговорювали ви це на ставці, і які кроки треба зробити Україні задля технологічного прориву у війні?
Що я б хотіла почути у відповіді президента (загально-ключове):
— Я прочитав статтю нашого Головнокомандуючого — він написав про важливі речі та зробив правильні акценти. Звісно, ці питання обоворюються на ставці Верховного Головнокомандувача, ми робимо все можливе задля забезпечення наших Сил Оборони новітніми технологіями, і дуже вдячні за допомогу в цьому нашим західним партнерам, зокрема США. Щодо кроків, які треба зробити для технологічного прориву: це важливе питання, яке наразі є одним з ключових у побудові нашої стратегії оборони та контрнаступу, і як правильно зазначає у своїй статті Залужний: цю війну неможна виграти зброєю минулого покоління, тож для прориву та зламу у війні нам потрібно більше новітньої зброї та більш своєчасного її отримання. Щиро сподіваюсь, що це почують наші західні партнери. В свою чергу, ми також розвиваємо свій військовий потенціал для кращого забезбечення наших військ новітніми видами озброєння.
Що я почула:
— Памʼятаєте, 24-го числа всі нам сказали, скільки нам залишилось? Дійсно, не всі лідери комунікували з нами, казали, що вся країна скоро буде захоплена, були ті чи інші сигнали, умови тощо: треба все віддати, людей поміняти, росію визнати, Європу забути, про НАТО не думати, і що таке Україна — немає такої держави. Всі ці голоси я багато чув за ці роки. Я був абсолютно впевнений в нас, ми були в найскладнішій ситуації, в якій Україна не була за роки незалежності. Але ми вірили, боролись і перемогли.
Сьогодні, коли пройшов час, люди втомлені, всі втомлюються, і є різні думки… Всі — люди, незалежно від свого статусу, і це зрозуміло, тут нічого такого немає. Але: це не патова ситуація. Це не якась там новина: росія контролює небо. Як побороти це? F-16 — рішення є, треба чекати.
Ми були рік тому в дуже складній ситуації, як зараз — патовій ситуації. Але кілька впевнених хитрощів, тактик, військових операцій, і Харківській регіон було звільнено, і ви памʼятаєте, що було в Херсоні. Тому, є складнощі, є різні думки, але ми не маємо права опускати руки, бо яка альтернатива?
Тому треба всім зібратися, сильно зібратися всім, і вирішити питання: більше працювати з партнерами щодо ППО, розблокувати небо, дати можливість нашим хлопцям зробити наступальні дії. Ось про що треба думати — тільки про це: не про те, де ми будемо завтра, а зараз.
Отже, відповіді на конкретні питання не прозвучали: Залужного та його статтю Зеленський навіть не згадав; чи обговорюються питання, підняті Залужним, на ставці — не відповів; які кроки потрібні для технологічного прориву у війні — не почули.
Висновок: дилетантів-популістів не змінює нічого. За власними рейтингами вони не бачать реальності. Через марнославство вони не чують думки інших, а пиха заважає визнавати власні помилки.
Особисті інтереси у цих людей будуть завжди вищими за національно-державні інтереси, як би вони не намагалися це приховати за патетичними висловами та формулюваннями, які без підготовки та папірця виходять дуже недолугими.
Тим часом, йшов 100-й день без міністра культури та інформаційної політики в країні, яка бореться за свою ідентичність та існування. Звісно, це можна не повʼязувати з ідіотськими, непідготовленими відповідями президента на важливому бріфінгу. Вони дійсно не повʼязані, коли в країні за інформаційну політику (та й не тільки) відповідає не профільне міністерство, а головні продюсери 95-го кварталу: Шефір та Єрмак.
Оксана БАЙЛО
— Залужний у своїй статті для Economist пише, що війна перейшла в позиційну стадію. Що ви думаєте з цього приводу? Чи обговорювали ви це на ставці, і які кроки треба зробити Україні задля технологічного прориву у війні?
Що я б хотіла почути у відповіді президента (загально-ключове):
— Я прочитав статтю нашого Головнокомандуючого — він написав про важливі речі та зробив правильні акценти. Звісно, ці питання обоворюються на ставці Верховного Головнокомандувача, ми робимо все можливе задля забезпечення наших Сил Оборони новітніми технологіями, і дуже вдячні за допомогу в цьому нашим західним партнерам, зокрема США. Щодо кроків, які треба зробити для технологічного прориву: це важливе питання, яке наразі є одним з ключових у побудові нашої стратегії оборони та контрнаступу, і як правильно зазначає у своїй статті Залужний: цю війну неможна виграти зброєю минулого покоління, тож для прориву та зламу у війні нам потрібно більше новітньої зброї та більш своєчасного її отримання. Щиро сподіваюсь, що це почують наші західні партнери. В свою чергу, ми також розвиваємо свій військовий потенціал для кращого забезбечення наших військ новітніми видами озброєння.
Що я почула:
— Памʼятаєте, 24-го числа всі нам сказали, скільки нам залишилось? Дійсно, не всі лідери комунікували з нами, казали, що вся країна скоро буде захоплена, були ті чи інші сигнали, умови тощо: треба все віддати, людей поміняти, росію визнати, Європу забути, про НАТО не думати, і що таке Україна — немає такої держави. Всі ці голоси я багато чув за ці роки. Я був абсолютно впевнений в нас, ми були в найскладнішій ситуації, в якій Україна не була за роки незалежності. Але ми вірили, боролись і перемогли.
Сьогодні, коли пройшов час, люди втомлені, всі втомлюються, і є різні думки… Всі — люди, незалежно від свого статусу, і це зрозуміло, тут нічого такого немає. Але: це не патова ситуація. Це не якась там новина: росія контролює небо. Як побороти це? F-16 — рішення є, треба чекати.
Ми були рік тому в дуже складній ситуації, як зараз — патовій ситуації. Але кілька впевнених хитрощів, тактик, військових операцій, і Харківській регіон було звільнено, і ви памʼятаєте, що було в Херсоні. Тому, є складнощі, є різні думки, але ми не маємо права опускати руки, бо яка альтернатива?
Тому треба всім зібратися, сильно зібратися всім, і вирішити питання: більше працювати з партнерами щодо ППО, розблокувати небо, дати можливість нашим хлопцям зробити наступальні дії. Ось про що треба думати — тільки про це: не про те, де ми будемо завтра, а зараз.
Отже, відповіді на конкретні питання не прозвучали: Залужного та його статтю Зеленський навіть не згадав; чи обговорюються питання, підняті Залужним, на ставці — не відповів; які кроки потрібні для технологічного прориву у війні — не почули.
Висновок: дилетантів-популістів не змінює нічого. За власними рейтингами вони не бачать реальності. Через марнославство вони не чують думки інших, а пиха заважає визнавати власні помилки.
Особисті інтереси у цих людей будуть завжди вищими за національно-державні інтереси, як би вони не намагалися це приховати за патетичними висловами та формулюваннями, які без підготовки та папірця виходять дуже недолугими.
Тим часом, йшов 100-й день без міністра культури та інформаційної політики в країні, яка бореться за свою ідентичність та існування. Звісно, це можна не повʼязувати з ідіотськими, непідготовленими відповідями президента на важливому бріфінгу. Вони дійсно не повʼязані, коли в країні за інформаційну політику (та й не тільки) відповідає не профільне міністерство, а головні продюсери 95-го кварталу: Шефір та Єрмак.
Оксана БАЙЛО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |