Шевченко - на спомин григорівському голові
Читаю у Шевченка з Псальмів Давидових: "Спаси мою душу, Да не скаже хитрий ворог: "Я його подужав".
Отак бува: вчора у Бахмачі пам'ятника святили Поету. А коли творили літію за упокій Тараса, у сусідній Григорівці зібралося трійко московських попів: бувший мєнт, його зять і відступник з Київського патріархату.
Головував на цьому Синедріоні григорівський сільський голова. Останні три роки він тяжко хворіє на чуму "боротьби за мир". Мовляв, капітулюймо, крестяни. Хвате воювать.
Такої ж думки й миротворці з Московської патріархії. Які були Ґіркіна привезли з дарами волхвов. На тій стороні вони - "пастаім за зємлю русскуйу". А на нашій - "мір любой ценой, хватіт братьєв убівать".
А чого ж прискакали до Григорівки? Тут же вроді "мир". Ага... Бо село вже має понад 200 підписів за Українську Церкву. І стоїть на своєму. Не хочуть московського попа.
Ну тоді й "миру" не треба! Григорівський голова погнав селищних депутатів збирать підписи - "проти Української Церкви". І дивіться ж! До п'ятниці шоб як один - за церковно-славянскій патріархат!...
Може б так і було. Але вже сьогодні голова написав заяву на звільнення. Аж чудно: міг би й пострадать пару днів, за "мир", "за істину".
Але що є Істина? Сільський голова сьогодні просто белькотів чернигівським АТОвцям: "Я вам не ворог. Я вам не ворог". Та який з тебе ворог, чоловіче??
Читаю у Шевченка з Псальмів Давидових: "Спаси мою душу, Да не скаже хитрий ворог: "Я його подужав".
На спомин Григорівському сільському голові сам Шевченко написав знаменитий твір. Так, саме в цій Григорівці Чернигівської області й написав. Коли гостював у одного з Скоропадських. Наведу цей твір повністю:
Не жаль на злого, коло його
І слава сторожем стоїть.
А жаль на доброго такого,
Що й славу вміє одурить.
І досі нудно, як згадаю
Готический с часами дом;
Село обідране кругом;
І шапочку мужик знімає,
Як флаг побачить. Значить, пан
У себе з причетом гуляють.
Оцей годований кабан!
Оце ледащо. Щирий пан,
Потомок гетьмана дурного,
І презавзятий патріот;
Та й християнин ще до того.
У Київ їздить всякий год,
У свиті ходить меж панами,
І п’є горілку з мужиками,
І вольнодумствує в шинку.
Отут він ввесь, хоч надрюкуй.
Та ще в селі своїм дівчаток
Перебирає. Та спроста
Таки своїх байстрят з десяток
У год подержить до хреста.
Та й тілько ж то. Кругом паскуда!
Чому ж його не так зовуть?
Чому на його не плюють?
Чому не топчуть!! Люде, люде!
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте. Не жаль на його,
На п’яного Петра кривого.
А жаль великий на людей,
На тих юродивих дітей!
На фото: заява про звільнення Григорівського сільського голови від 29.06.2017;
Місце дії - Чернигівська обл., Україна
Ростислав МАРТИНЮК
Отак бува: вчора у Бахмачі пам'ятника святили Поету. А коли творили літію за упокій Тараса, у сусідній Григорівці зібралося трійко московських попів: бувший мєнт, його зять і відступник з Київського патріархату.
Головував на цьому Синедріоні григорівський сільський голова. Останні три роки він тяжко хворіє на чуму "боротьби за мир". Мовляв, капітулюймо, крестяни. Хвате воювать.
Такої ж думки й миротворці з Московської патріархії. Які були Ґіркіна привезли з дарами волхвов. На тій стороні вони - "пастаім за зємлю русскуйу". А на нашій - "мір любой ценой, хватіт братьєв убівать".
А чого ж прискакали до Григорівки? Тут же вроді "мир". Ага... Бо село вже має понад 200 підписів за Українську Церкву. І стоїть на своєму. Не хочуть московського попа.
Ну тоді й "миру" не треба! Григорівський голова погнав селищних депутатів збирать підписи - "проти Української Церкви". І дивіться ж! До п'ятниці шоб як один - за церковно-славянскій патріархат!...
Може б так і було. Але вже сьогодні голова написав заяву на звільнення. Аж чудно: міг би й пострадать пару днів, за "мир", "за істину".
Але що є Істина? Сільський голова сьогодні просто белькотів чернигівським АТОвцям: "Я вам не ворог. Я вам не ворог". Та який з тебе ворог, чоловіче??
Читаю у Шевченка з Псальмів Давидових: "Спаси мою душу, Да не скаже хитрий ворог: "Я його подужав".
На спомин Григорівському сільському голові сам Шевченко написав знаменитий твір. Так, саме в цій Григорівці Чернигівської області й написав. Коли гостював у одного з Скоропадських. Наведу цей твір повністю:
Не жаль на злого, коло його
І слава сторожем стоїть.
А жаль на доброго такого,
Що й славу вміє одурить.
І досі нудно, як згадаю
Готический с часами дом;
Село обідране кругом;
І шапочку мужик знімає,
Як флаг побачить. Значить, пан
У себе з причетом гуляють.
Оцей годований кабан!
Оце ледащо. Щирий пан,
Потомок гетьмана дурного,
І презавзятий патріот;
Та й християнин ще до того.
У Київ їздить всякий год,
У свиті ходить меж панами,
І п’є горілку з мужиками,
І вольнодумствує в шинку.
Отут він ввесь, хоч надрюкуй.
Та ще в селі своїм дівчаток
Перебирає. Та спроста
Таки своїх байстрят з десяток
У год подержить до хреста.
Та й тілько ж то. Кругом паскуда!
Чому ж його не так зовуть?
Чому на його не плюють?
Чому не топчуть!! Люде, люде!
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте. Не жаль на його,
На п’яного Петра кривого.
А жаль великий на людей,
На тих юродивих дітей!
На фото: заява про звільнення Григорівського сільського голови від 29.06.2017;
Місце дії - Чернигівська обл., Україна
Ростислав МАРТИНЮК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |