Сеньківка 2010: хадж для комсомольців

Чи уявляв коли-небудь стародубський козак, якого побратими по дружньому прозивали Сенькою , що засноване ним село Сеньківка стане символом єднання трьох братніх східнослов’янських народів – білоруського, російського та українського (іноді їх , цих народів, стає більше, - наприклад активно беруть участь невизнані придністровці та російські козаки, які між другою та третьою починають згадувати про свою окремішність).
Офіційно цей захід величають міжнародним молодіжним фестивалем «Дружба-2010», і відбувається він на кордоні України, Росії та Білорусі, проте значущість його аж ніяк не молодіжна. Сеньківка – символ, і не тільки спільного комсомольського минулого керівників губернсько-обласного рівня, що прибули на свято із прилеглих областей, і навіть не спільної історії Брянщини, Чернігівщини та Гомельщини, адже то все Сіверщина (загадкова Severia на розкішних стародавніх європейських мапах), а великого та колись насправді могутнього Союзу.
До речі перші особи проігнорували «свою дружбу» попри регулярні запевнення у тій самій дружбі. Як тут не пригадати мудрість народу «Дружба-дружбою, а табачок (цього разу газ) врозь.

Головною темою фестивалю 2010 стало «65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», тож частенько з динаміків лунала «Катюша» та інші пісні воєнної пори. Часом уявляв себе десь на «передовій» під час виступу одного з уславлених прифронтових колективів із самою Шульженко! Молодь в уніформі Красної армії тих часів, що прогулювалася довкола, додавала візуальної реальності.
Гуляли і партизани, адже росіяни готувалися до дня партизана і підпільника, що відзначається 29 червня. Як відомо (сайт «Сіверщини»), партизани Примор’я по своєму почали активно відзначати це по справжньому гаряче свято, щоправда дещо зарано. Принагідно хотілося б нагадати, що у різні часи були і різного штибу підпільники. Приміром, у другій половині !8 ст., в цих краях виборював соціальну справедливість, а пізніше і переховувався, тогочасний «підпільник та партизан» Ємельян Пугачов.
Порадував Бахмацький район, який представив Батуринський заповідник «Гетьманську столицю». Як не як, спільні спогади росіян та українців, правда з різним емоційним забарвленням, - своєрідний слов’янський вияв братерства по зброї.

Корисно було погуляти по фестивалю та налагодити контакти з українцями та росіянами з того боку кордону – Стародубщини. Добре пройшовши по «українському ярмарку», певно не один з них пригадав, що Стародубщина - це якась нетипова Росія. Цікаво було спостерігати за російськими козаками. Один з них, який представився отаманом, придбав на українському боці аж чотири булави з міцного карпатського горіха.

- Булава - символ козацької влади! – віщав він. Певно тепер він проголосить себе гетьманом! Інший отаман під час виступу співачки Альоші, зкинувши кителя, почав прямо біля сцени з оголеним торсом «викидати колінця». Його оперативно зкрутила рідна російська міліція. Подальша доля його невідома.
До речі, хоча і було анонсовано, що захід безалкогольний, але виявилося, що то байка. Брати-білоруси та росіяни, купуючи дрібним гуртом якісний український алкоголь, щиро з того раділи.

Не обійшлося і без політики, - ЛДПР Жіріновского, «Единая Россия», Партія Регіонів ( віриться, все ж таки українських), комуністи, як російські, так і українські, вважають за честь відвідати це свято. Не залишилася осторонь і Церква, зокрема московський патріархат, який представив свою продукцію у наметі безперечно «канонічної партії». .
Чи не єдиними, хто щиро засмутився з усього цього міждержавного заходу, були водії-«далекобійники», кордон для яких був закритий майже цілий день. Вже о 16.00 на повороті на Седнів, по трасі Чернігів – Грем'яч, їхніх «фур» накопилося до 30, далі ДАІ їх не пускало. Заходи -, заходами, але ж і міждержавну торгівлю ніхто не відміняв. Навпаки, усі декларують необхідність її нестримного зростання. Ось так святкуємо, а ось так працюємо.
«Сеньківка – 2010» учергове довела, що для шанувальників комсомольських звичаїв цей фестиваль є своєрідною Меккою з усталеними традиціями, атрибутикою і відповідними ритуальними дійствами. Тож прощаємося, до чергового комсомольського хаджу.

Олександр ЯСЕНЧУК