Село кріпаків

Якось давно розговорилися в лікарні з однією жіночкою. І вона мені про життя в селі розповіла. І як вони Голову продажного на Голову чесного переобирали достроково, і як вони лад навели там, і молодь повернули, і як поруч, в 5 км від них, сусіднє село живе в злиднях, і все у них все геть погано.

- 5 км. і така різниця? - запитала я.
- Так вони ж кріпаки. У нас село було вільних козаків. А там кріпацтво було.

От у них в крові ото кріпацтво було і лишилося.

І сьогодні згадалося якими вільними почувалися усі на Майдані. І при тому був закон і порядок. Чистота і безпека. Всюди по місту сніг лежить, а тут чисто - бо все своїми руцями чистили. Доброзичливість, взаємодопомога. Я навіть жартома казала "А давайте ми тут свій Ватікан" створимо. В центрі Києва буде маленька Держава"))

І от потім чую за ці 5 років, як когось принижують на роботі, іншого - беззаконня душить, ще хтось боїться слово проти начальства сказати. Але всі ці люди підтримували Майдан і там відчували себе вільними. А за інших обставин вони стають іншими. Бояться й мовчать. І сьогодні я збагнула, що ми - Країна Кріпаків. Бо навіть за кордон по безвізу ми їдемо кріпачити й батрачити.

Не всі, але більшість.

Римма ЗЮБІНА