Сексуяльні домагання

У сиву давнину один мій друг зустрічався з дївчиною. Гарна була! Я йому аж трохи заздрив. Після кожного побачення він заходив до мене й дїлився наболїлим. Усе в них далї поцїлунків нїяк не йшло. Навіть зверху, через блузку не дозволяла торкнутися пружних персів, хоч він дуже, дуже домагався. «Пручається, мов поранена левиця», -- бідкався мій друг.

Минув якийсь час і вони врештї посварились і розбіглися. Коли вона викладала йому претензїї, то найвагоміше прозвучало: «Ти мєня за трі мєсяца дажє раздєть нє сумєл!»

* * *
Усе це дїялося в аспірантському гуртожитку. І щойно вони розбіглися, як доброзичливі дївчата з першого поверху радїсно розповіли менї, а я не менш радїсно розповів йому про деякі деталї з життя тїєї дївчини, яких друг, заслїплений почуттями, доти не помічав. А саме. Щоп'ятницї під гуртожиток під'їжджала чорна «волга», пасажир на задньому сидїннї лишався, а шофер з букетом квітів у одній руцї і з коробкою дорогих цукерків у другій проходив у кімнату до згаданої дївчини. Через якийсь час вони виходили й кудись їхали. Привозили її в недїлю ввечері доволї пожмакану. «Та то вони дисертацїю пишуть, а це дїло втомливе», -- заспокоював я друга.

А сам їхньої розлуки не схвалював, бо полюбляв разом з ним заходити до неї в гостї. У її кімнатї не переводилися смачні дорогі цукерки. Отак прямо на столі у великій мисцї стояли. З горою. У магазинах таких не було.

Олекса НЕГРЕБЕЦЬКИЙ