Сандормох: вбивство окупантами земляка - мистецтвознавця

80 років тому у Сандармосі був розстріляний Борис Кузьмич (Кузьмович) Пилипенко (*1892, м. Чернігів — †3 листопада 1937, Сандармох) — українець, освіта вища, закінчив юридичний факультет Київського університету (1918), позапартійний, художник, мистецтвознавець, етнограф, громадський діяч.

Працював у Чернігові як організатор музейної справи та Харкові, пройшов школу наукової та дослідницької роботи у видатного вченого – історика, археографа і генеалога Вадима Львовича Модзалевського. В 1922 – 1929 роках він був завідувачем Чернігівського етнографічного музею, захистив дисертацію (1928), науковий співробітник Всеукраїнського історичного музею ім. Тараса Шевченка (1929—33), м. Київ.

Хоча активним учасником партії українських есерів так і не став, але був її членом і цей факт не пройшов повз увагу пильних «органів». Вперше його заарештували органи ОДПУ у лютому 1933 року, приписавши участь у міфічній УВО (Українській військовій організації), наступного року справу припинили, але Борис Пилипенко залишався під підозрою. Через певний час у його колег вибили свідчення про те, що в Києві контрреволюційну роботу проводили в Історичному музеї имені Тараса Шевченка Ернст, Пилипенко, Мощенко. А тому у квітні 1935 року Бориса Пилипенка арештували повторно. Військовий трибунал Київського військового округу ухвалив вирок: 7 років виправно-трудових таборів. Так він опинився на Соловках. Розстріляний 3 листопада 1937 року.

«Під час обшуків, проведених у слідчій справі № 1377, у звинувачених виявлено таке… У науковця Бориса Пилипенка знайшли «шовкову стрічку з вишитим УНРівським гербом «Тризуб» і брошуру з УНРівським гімном «Ще не вмерла Україна». Сергій Шевченко "Соловецький реквієм".