«Русскій мір» в Україні
«Русскій мір», звісно ж, поза межами Росії, ця ідея-фікс Московського Патріарха Кіріла і прем`єр-президента Путіна, таки вибудовується в Україні. Мурування “міра” йде не лише засобами релігії, через часті “душпастирські” візити глави Російської церкви, і не тільки шляхом путінських ідеологічних трактатів на теми “євразійства”, а ще прямолінійніше — через наші урядові структури. Протягом кількох днів ми отримали два дивні призначення. Спершу Президент Янукович призначив росіянина Ігоря Калініна головою Служби безпеки України, потім росіянина Дмитра Саламатіна —міністром оборони України.
Може, не варто було б акцентувати на їх національності, російські сторінки є в біографії багатьох політичних і громадських діячів нашої держави. врешті, всі ми вийшли з СРСР. Але тут мова йде про ключові структури в системі національної безпеки держави. Вперше на керівні посади тут призначені не просто росіяни, а люди, які народилися поза межами України: Калінін —в Підмосков`ї, Саламатін — в Казахстані. Обидва з`явилися в Україні вже після розпаду Радянського Союзу.
Чим продиктовані ці призначення? У нового глави СБУ генерала Калініна типова чекістська, військова біографія.
Багатолітня служба в органах, участь у війні в Афганістані. В Україні протягом кількох років викладав у Академії СБУ. Після Майдану звільнився з СБУ і 5 років працював в охоронній структурі “Альфа-Щит”. З приходом до влади Янукович призначив Калініна керівником Управління державної охорони. Отже, останні два роки саме росіянин і уродженець Росії очолював відомство, яке охороняє найвищі структури влади в українській державі та їх очільників. Зрозуміло, що саме такого службіста Янукович призначає головою СБУ: людина особисто віддана главі держави, його команді, клану.
Менш зрозуміла мотивація з Саламатіним, хабі окрім готовності виконати будь-які накази влади. Не військовий, не спецслужбіст, освіта — інженер, біографія скоріше виробничо-чиновницька. Був громадянином Російської Федерації аж по 1999 рік. Депутат парламенту двох останніх скликань від Партії регіонів. Наблизився до військової сфери України два роки тому, коли отримав від нової влади солідну посаду керівника “Укрспецекспорту”, державного відомства, що займається торгівлею зброєю. Перебуваючи на державній службі, чомусь залишався і депутатом парламенту. Й надто вже “активним”.
Будучи новачком в силових структурах, Саламатін відзначився в іншому — він один з найактивніших учасників бійок регіоналів прямо в парламенті. Досить згадати бійку під час ратифікації Харківських угод. Тоді Саламатін кидався на колег-депутатів зі стільцем, проломив носа депутатові з НУНС Карпукові. В грудні того ж 2010 року в стінах парламенту за участю Саламатіна було побито п’ять депутатів, яких доставили в лікарню.
Ось коментар народного депутата Олега Ляшка :“Саламатін є зятем колишнього першого віце-прем`єра Росії Олегак Сосковця і за роки проживання у Москві співпрацював з ГРУ — воєнною розвідкою. Кричуще, що в Україні такій особі спершу довірили Держкомпанію з торгівлі продукцією військового та спеціального призначення, тепер йому віддали ще й оборону держави. ” Депутат планує внести на розгляд парламенту закон про заборону займати державні посади особам, що перебувають в тісних родинних чи інших зв’язках з посадовцями інших держав, пропонує, аби кандидати на державні посади перевірялися щодо співпраці зі спецслужбами інших держав.
Призначення цих людей на такі посади є ще й свідченням недовіри до власних, українських політиків, військових. Невже в українській армії бракує генералів, які б очолили те ж УДО чи міністерство оборони?
Петро АНТОНЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (3) |
|
| |
0
