Русифікувати Колобка не вдасться!
Одразу зазначу, що нинішня спроба русифікації українського казкового персонажа Колобка не є унікальною. Раніше цим, за дорученням самого Йосипа (дуже «грузинське» ім'я, чи не так?) Сталіна займався відомий єврейсько-радянський письменник Олексій Толстой. Про кон'юнктурний характер цього «радянського класика», що видавав себе за «справжнього графа», можна дізнатися з листа його колишньої прихильниці, яка з відомих причин побоялася вказати своє ім'я: «Історія... Як її перекручують! На догоду неосяжному честолюбству Сталіна підтасовуються історичні факти. І ви теж доклали свою тонку руку, теж стали справжнім підспівувачем. Адже в «Хлібі» ви протягуєте твердження, що революція перемогла лише завдяки Сталіну. У вас навіть Ленін вчиться у Сталіна... Адже це прийом шулера. Це підлота вищої марки!» // Неизвестная. Ноябрь 1937 г.» («Что же с нами делают?..» Письма к А. Н. Толстому // Звенья. Исторический альманах. Вып. 1. М., 1991. С. 521-523).
Отже, нічого дивного, що Сталін (у 1933 р. була навіть відповідна постанова ЦК ВКП(б)!) доручає «творчо переробити» українські народні казки і зробити їх російськими саме «графові» Олексію Толстому. Потрібні докази? Що ж, прочитайте українську народну казку «Колобок», яку упорядкував і видав Борис Грінченко (Київ, 1907 р.) і, яка російськими «казкарями» на чолі з самозваним «радянським графом» була взята за основу:
«Був собі дід та баба та дожились уже до того що й хліба нема. Дід і просить:
– Бабусю! Спекла б ти колобок!
– Та з чого ж я спечу, коли й борошна нема?
– От, бабусю! Піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде на колобок.
Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила яйцями борошно, спекла колобок та й положила на вікні, щоб простигав. А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна та на приспу, а з приспи та на землю в двір, а з двору та за ворота та й побіг-покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли се на зустріч йому зайчик.
– Колобок, колобок, я тебе з’їм!
А він каже: Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю.
–А ну заспівай!
Я по засіку метений
Я на яйцях спечений,
Я од баби втік,
Я од діда втік,
То й од тебе втечу!
Та й побіг знову. Біжить та й біжить дорогою, — перестріва його вовк.
– Колобок, колобок, я тебе з’їм!
– Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
– А ну заспівай!
Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я од баби втік,
Я од діда втік
То й од тебе втечу!
Та й побіг. Знову біжить та й біжить дорогою, — перестріва його ведмідь.
– Колобок, колобок, я тебе з’їм!
– Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
– А ну заспівай!
Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я од баби втік,
Я од діда втік,
То й од тебе втечу!
Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою, — стрівається з лисичкою.
– Колобок, колобок, я тебе з’їм!
– Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.
– А ну заспівай!
Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я од баби втік,
Я од діда втік,
То й од тебе втечу!
Ну й пісня ж гарна!, — каже лисичка. — От тільки я недочуваю трохи. Заспівай бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.
Колобок скочив їй на язик та й почав співати:
Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я од баби втік...
А лисичка гам його та й з’їла».
І на завершення приведу ще парочку прикладів того, що сучасні російські «казкарі» явно запізнилися з приватизацією Колобка. У 2002 році «Українська пошта» випустила марку із зображенням нашого національного казкового персонажа; а у 2006 пам'ятник видатному українському Колобку в «чеховських очочках» силами донецької обласної адміністрації був встановлений у центрі столиці Донбасу. Отже, друзі, як мовиться - робіть висновки!
Валерій БЕБИК
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
