Російські казки виховують підлабузництво і жорстокість
Дослідники стверджують: українські казки сприяють вихованню доброти, благородства й чуйності, у той час як російські провокують на жорстокість і сліпе підлабузництво до влади. Так відбувається тому, що казки демонструють риси етнічної ментальності народу.
“Чи варто читати українські казки? Я вам скажу словами видатного фольклориста Лідії Дунаєвської. Вона казала так: “Чому живуть і не вмирають наші казки? Тому що в них живе і не вмирає сам народ, його іскрометні жарти, мудрість, сила і енергія”. І тому я вважаю, що читати казки треба обов’язково всім дітям змалечку. І не тільки дітям, але й дорослим”, – наголосила фольклорист та дослідник казок Олеся Наумовська в ефірі “Ранку у Великому Місті”.
Втім, не всі казки сприяють гармонійному розвитку людини. Зокрема, російські думки й байки можуть дати протилежний ефект. Фольклорист наочно демонструє це на конкретних прикладах.
“Порівняймо українську казку «Кирило Кожум’яко» і російську “Никита Кожемяка”. За сюжетом казки змій викрадає князівну. В українській версії вона посилає звістку батькам про те, що потребує визволення. Вони відправляють старців, ті гримають дверима, Кирило Кожемяка здригається від цього звуку і розриває разом 12 шкір. У російській версії Нікіта Кожемяка на старців ніяк не відреагував, і лише коли до нього прийшли самі цар із царицею, злякався, руки його затремтіли – і порвав він разом 12 шкір. Це демонстрація того, що народ зорієнтований на поклоніння цареві», – коментує Олеся Наумовська.
Не менш вражаючим виявилося й порівняння персонажів, які позиціонуються як дурники.
За словами дослідниці, в Україні це зазвичай наймолодший син у родині, який у конфлікті між старшими й молодшими братами виявляє найкращі риси, ідеалізовані народом: доброту, благородству і чуйність.
“Що стосується російської народної творчості, особливо показовою є казка Афанасьєва про Іванушку. У ній дурник жбурляє шматки їжі у власну тінь, яка його нібито переслідує, і навіть виколює вівцям очі, щоб вони не розбрідалися по лісі. Тож, демонстрації доброти тут точно немає”, – упевнена Наумовська.ICTV
“Чи варто читати українські казки? Я вам скажу словами видатного фольклориста Лідії Дунаєвської. Вона казала так: “Чому живуть і не вмирають наші казки? Тому що в них живе і не вмирає сам народ, його іскрометні жарти, мудрість, сила і енергія”. І тому я вважаю, що читати казки треба обов’язково всім дітям змалечку. І не тільки дітям, але й дорослим”, – наголосила фольклорист та дослідник казок Олеся Наумовська в ефірі “Ранку у Великому Місті”.
Втім, не всі казки сприяють гармонійному розвитку людини. Зокрема, російські думки й байки можуть дати протилежний ефект. Фольклорист наочно демонструє це на конкретних прикладах.
“Порівняймо українську казку «Кирило Кожум’яко» і російську “Никита Кожемяка”. За сюжетом казки змій викрадає князівну. В українській версії вона посилає звістку батькам про те, що потребує визволення. Вони відправляють старців, ті гримають дверима, Кирило Кожемяка здригається від цього звуку і розриває разом 12 шкір. У російській версії Нікіта Кожемяка на старців ніяк не відреагував, і лише коли до нього прийшли самі цар із царицею, злякався, руки його затремтіли – і порвав він разом 12 шкір. Це демонстрація того, що народ зорієнтований на поклоніння цареві», – коментує Олеся Наумовська.
Не менш вражаючим виявилося й порівняння персонажів, які позиціонуються як дурники.
За словами дослідниці, в Україні це зазвичай наймолодший син у родині, який у конфлікті між старшими й молодшими братами виявляє найкращі риси, ідеалізовані народом: доброту, благородству і чуйність.
“Що стосується російської народної творчості, особливо показовою є казка Афанасьєва про Іванушку. У ній дурник жбурляє шматки їжі у власну тінь, яка його нібито переслідує, і навіть виколює вівцям очі, щоб вони не розбрідалися по лісі. Тож, демонстрації доброти тут точно немає”, – упевнена Наумовська.ICTV
Читайте також |
Коментарі (3) |
| |