Росіяни палять наш хліб.

Спеціальний заряд летить у повітрі. З характерним шумом, ніби лопоче металевими крилами, вибухає у зеніті, і додолу падають повільно кілька палаючих шматків.

Від них займається поле.
Пшениця суха після кількох тижнів спеки, спалахує, як ніби не стебла на полі, а сірники.

Зерна горять яскраво, за лічені секунди вивільняють накопичене в них кількамісячне сонячне сяйво.
Вогонь іде стіною, суцільним фронтом. Поле шкварчить. Звук такий, ніби одночасно працюють кілька сотень пателень.

Полум'я інколи сягає висоти 5 метрів, в ширину - полоса на сотні метрів. Чорний дим летить вгору і стелиться небом на багато кілометрів.

Ігор ЛУЦЕНКО