Риторичні питання після комуністичного

Вартість електрики для промислових споживачів (реального сектору економіки) значно підвищилась з 01.07.23

Нагадаю складові вартості, які ви бачите у рахунках, у фактичних цифрах, на 04.07.23р (за кВт/год, без ПДВ):

вартість власне електрики (РДН, база, рівний графік)
4,055 грн
(травень 2,952 грн)

тариф на розподіл
2,115 грн
(травень 1,478 грн)

тариф на передачу
0,485 грн
(травень 0,380 грн)

З ПДВ, отримуємо
7,986 грн за кВт/год.

Аргументи Міненерго та НКРЕКП, у перекладі на людську мову -
- А нехай одному приватному бізнесу, з енергогенерації та розподілу, заплатить увесь інший приватний бізнес -
аграрії, переробники, торгівля, електротранспорт, металообробники, деревопереробники, легковики, хімики, "Укроборонпром"... Усі виробники товарів та послуг...і усі споживачі цих товарів та послуг.

Питання до Кабінет Міністрів України - з якого мудрого, ви накерували підтримку приватникам з енергогенерації та енергорозподілу за рахунок іншого бізнесу?

Варіанти "бо війна" та "треба енергетику відновлювати" - не пропонувати. Бо війна в усіх галузях, а особливо "бо війна" разхерачила тисячі підприємств у прифронтових реґіонах, на Чернігівщині, наприклад.

Де підтримка "у відновленні економіки"? Чому одній галузі за рахунок усіх інших галузей?

Де "підтримка експортерів", чию конкурентність на зовнішніх ринках вбивають підвищенням вартості електрики та розподілу?

Питання риторичні, після сьогодняшнього, комуністичного, від Володимира Олександровича: "А давайте усім вартість електрики підвищувати, а Водоканалам тарифи на воду та водовідведення - ні. Тобто, "тарифи на комуналку" - це політично чутливо, а розрахуються за усе, як завжди, підприємці, роботодавці, виробники?

Костянтин ІВАНОВ