Разом переможемо!

Минуло вже більше року, як на наші землі прийшло це жахливе явище з не менш страшною назвою війна. Замість повномасштабного наступу ворог обрав не менш підступну тактику і відкрив одразу два фронти: інформаційний та воєнний.

І якщо на другому, завдячуючи добровольцям, волонтерам та професійним військовим ми вдало витримували наступ, то в інформаційному плані часто терпіли поразку.

Восени минулого року ми спостерігали як Донецькою та Луганською областями котилась хвиля проросійських мітингів, акцій та заворушень. Тоді у якості аргументів на підтримку «русского мира» кремлівські боти використовували перекручені факти з історії України. Говорили про утиски нацменшин та російськомовних громадян, які начебто просять і потребують захисту північного сусіда. І на фоні штучного цькування ми отримали незламну єдність.

Починаючи з часів Революції Гідності ми побачили об’єднання, здавалося б непримиримих ворогів, футбольних ультрас, левова частка яких записалася добровольцями на війну. На самому Майдані можна було побачити прапори Ізраїлю, Азербайджану, Польщі, Вірменії та багатьох інших країн, чиїх дітей колись прихистила Україна. Перші жертви і водночас перші герої революції вірменин Сергій Нігоян та білорус Михайло Жизневський стали справжнім доказом єдності всіх національностей під українським прапором у боротьбі за власну свободу.

Минуло вже більше року як ми вчимося жити в єдності та повазі одне до одного. Ворог хотів, щоб на нашій землі панували ненависть і розбрат, а замість того українці разом з вірменами вшановують соту річницю геноциду вірменського народу, пригадують жахливі часи депортації кримських татар та об’єднуються з єдиною метою – не допустити повторення сталінського терору у ХХІ столітті. Разом переможемо!

Іван ПОБИВАН