Проживання передпасхального тижня

У домі пахне свіжоспеченими пасками і я нарешті зрозумів. Я допетрав, що мені нагадує щорічне проживання оцього передпасхального тижня, з багатьма обов‘язковими службами, святковими і не дуже ефірами, прибиранням помешкання, випіканням пасок і малювання яєць.

Це схоже на відчуття музиканта, який сидить у великому оркестрі на сцені і грає складну п‘єсу на якійсь урочистій події. Щойно диригент зробив перший помах паличкою - цей поїзд вирушає. І ти більше не належиш тільки собі. Ти маєш зробити дуже багато дій, зіграти багато нот, вчасно і точно, аби це звучання було гідним свята.

Це ніби кілька разів на рік (бо ще ж є Різдво!) всі люди домовилися проводити таку собі спільну репетицію оркестру. Чи хору. Ніби звірити годинники. Порівняти і підналаштувати вібрації. І водночас - набрати повні пазухи натхнення і радості від тієї миті, коли всі приготування позаду, коли ти вже стоїш, трохи втомлений, посеред церкви у святковому вбранні і нарешті чуєш:
Христос Воскрес!

І звісно ж. Так. Ми тепер живемо у складнішому суспільстві. У нас є кілька хорів, що співають Христос Воскрес у різний час. У нас є інші ансамблі, які моляться Аллагу чи Ягве, і значна частина солістів, які обирають шлях персональних пошуків Бога або Його відсутності.

Для мене це - про радість. Про вміння радіти радістю іншого. Вміння розділяти її, не відштовхуючи і не перетягуючи категорично на свій бік. Це про Україну-Русь, яка вміла бути різною ще з княжих часів. Вміла бути єдиною. І винесла уроки з міжусобиць.

І навчилася нищити ворога, якщо він прийшов цю радість відняти.
З Чистим четвергом вас.
Хай свічка світить ясно.

Роман КОЛЯДА