Проклята своїм родом "хохлацька королева"

Бракує таки українцям розкрутки своїх - ось і про Марію Заньковецьку мало би бути маса книг і, адже її доля унікальна.

До того ж - на різні смаки, якщо можна так сказати. Для любителів мелодрам - її заміжжя невдале з офіцером Хлистовим і вічна любов з Миколою Садовським, з яким не могла одружитися за тодішніми законами, бо вину за розлучення з чоловіком взяла на себе. Додає інтриги в цю мелодраму й те, що родина Адасовських (це її справжнє прізвище, а Заньковецьке - сценічний псевдонім, від села Заньки біля Ніжина, де вона й народилася) відмовилася від Марії. Синод мосоквської церкви на 7 років наклав на неї епітимію - покарання.

Для політично ангажованих читачів\глядачів було б цікаво, що сам російський імператор звав її до себе в театр, а вона відмовилась, бо - "надто люблю Україну". Зрештою, вона стала першою народною артисткою України. Радянської.

Ну, а для театралів Марія Заньковецька взагалі би мала бути неперебутним символом українського мистецтва, адже вона грала так, що захоплювалися всі, не тільки українці. Антон Чехов називав її королевою, відомий музикознавець Стасов ставав на коліна перед нею, а Петро Чайковський дарував лавровий вінок. Іван Бунін на її виставах плакав... А Лев Толстой після вистави випросив у неї хустинку, яка й зараз зберігається в його музеї.

Сьогодні її ювілей - 170 років. А вчилася в Чернігові та й мати її чернігівка, рід же Адасовських - шляхетського гербу Корчак. У Ніжині її будинок зберігся і дотепер. Померла 1934 року теж у Ніжині, але поховали її в Києві, на Байковому цвинтарі.

Василь ЧЕПУРНИЙ