Про вищу освіту
В шестидесятих-семидесятих роках минулого століття частенько можна було побачити чоловіків, у котрих на лацканах піджаків "гордо сяяли" значки, що зображені на світлині внизу. Перший звався в народі "поплавком" і демонстрував суспільству, що його власник закінчив технікум, а другий, прозваний "ромбіком", символізував освіту вищу, інститутську. Часом траплялись індивідууми з двома "ромбіками" одразу! Це вже було похваляння: "Ось, дивіться з ким маєте справу - в мене дві вищі освіти! Я вам не хухри-мухри, не Вася з Арзамаса, я Васілій Артамоновіч!" Тепер це вже історія. На зміну значкам прийшли бонети і мантії. Але міф про "дві вищі освіти" живе!
Недавно одна людина бідкалась у соцмережі, що ось-ось стане безробітною попри те, що має "дві вищі освіти". Ми навіть досить довго дебатували: я безуспішно намагався пояснити, що тут щось не те: дві, нібито, вищі освіти, 20 років стажу, а запис в трудовій - "головний спеціаліст". Що знайти роботу не означає знайти її лише в сфері адміністрування і лише з паперами - є стільки різнх затребуваних у сіспільстві робіт, занять, ремесел, послуг! Ні! - гордо відповідала мені людина, - які ремесла?! В мене дві вищі освіти! Дві! Вищі!! Освіти!!! Коли розмова звернула на третє коло, я цю безплідну дискусію згорнув.
Бо в моєму розумінні "двох вищих освіт" бути не може в принципі. Це нонсенс. Що таке вища освіта? Це не дана тобі кимось, а тобою самим здобута не просто спеціальність інженера, економіста чи педагога, це ціла система мислення, світобачення, а відтак і ставлення до життя, що базується на кругозорі, культурному розвитку людини та її професійних знаннях. Вища освіта або є, або її нема. Тому говорити "у мене дві вищі освіти" - це все одно, як стверджувати, що "у мене дві голови". Спеціальність у вищій освіті, коли вона справді вища, становить хіба що половину знань, набутих у ході навчання і потім, в подальшому, розвинених та вдосконалених - як професійних, так і загальнолюдських.
Інженер, що не цікавиться нічим, окрім своєї безпосередньої роботи, мало чого вартий. Педагог, котрий не цікавиться мистецтвом, не розширює свій кругозір, - це загальна біда. Економіст, з яким неможливо поспілкуватися на жодну з тем, окрім його звітності, даремно отримує свою зарплатню. Коли здобута освіта дійсно є вищою, людина спроможна в разі необхідності досить легко змінити свій фах. Я читав, що в США взагалі вважається нормою, коли випускник Гарварду змінює фах кожні 5-6 років, стаючи з часом менеджером екстра-класу, котрий в досконалості опанував систему управління процесом, як таким, незалежно, чи це нафтовидобувна галузь промисловості, чи нафтопереробна або торгівля світлими нафтопродуктами і не лише всередині країни, але й міжнародна.
До чого це я? В людини з вищою освітою паніки "я стану безробітним" бути не повинно в принципі. Вища освіта дає своєму власнику можливість якщо не знайти собі нову роботу, то створити її власними силами, на рівному місці. Не пропасти з голоду, коли ти живеш у суспільстві з купою потреб, а скористатися набутими знаннями і забезпечити собі гідне життя. Ну, або вже ж казати: "В мене два дипломи про вищу освіту, проте самої вищої освіти Бог мені не дав... Подайте, будь ласка, колишньому депутату... Je n'ai rien mangé depuis six jours" - чи як там казав безсмертний Кіса Вороб'янінов?
Володимир ВОРОНА
Недавно одна людина бідкалась у соцмережі, що ось-ось стане безробітною попри те, що має "дві вищі освіти". Ми навіть досить довго дебатували: я безуспішно намагався пояснити, що тут щось не те: дві, нібито, вищі освіти, 20 років стажу, а запис в трудовій - "головний спеціаліст". Що знайти роботу не означає знайти її лише в сфері адміністрування і лише з паперами - є стільки різнх затребуваних у сіспільстві робіт, занять, ремесел, послуг! Ні! - гордо відповідала мені людина, - які ремесла?! В мене дві вищі освіти! Дві! Вищі!! Освіти!!! Коли розмова звернула на третє коло, я цю безплідну дискусію згорнув.
Бо в моєму розумінні "двох вищих освіт" бути не може в принципі. Це нонсенс. Що таке вища освіта? Це не дана тобі кимось, а тобою самим здобута не просто спеціальність інженера, економіста чи педагога, це ціла система мислення, світобачення, а відтак і ставлення до життя, що базується на кругозорі, культурному розвитку людини та її професійних знаннях. Вища освіта або є, або її нема. Тому говорити "у мене дві вищі освіти" - це все одно, як стверджувати, що "у мене дві голови". Спеціальність у вищій освіті, коли вона справді вища, становить хіба що половину знань, набутих у ході навчання і потім, в подальшому, розвинених та вдосконалених - як професійних, так і загальнолюдських.
Інженер, що не цікавиться нічим, окрім своєї безпосередньої роботи, мало чого вартий. Педагог, котрий не цікавиться мистецтвом, не розширює свій кругозір, - це загальна біда. Економіст, з яким неможливо поспілкуватися на жодну з тем, окрім його звітності, даремно отримує свою зарплатню. Коли здобута освіта дійсно є вищою, людина спроможна в разі необхідності досить легко змінити свій фах. Я читав, що в США взагалі вважається нормою, коли випускник Гарварду змінює фах кожні 5-6 років, стаючи з часом менеджером екстра-класу, котрий в досконалості опанував систему управління процесом, як таким, незалежно, чи це нафтовидобувна галузь промисловості, чи нафтопереробна або торгівля світлими нафтопродуктами і не лише всередині країни, але й міжнародна.
До чого це я? В людини з вищою освітою паніки "я стану безробітним" бути не повинно в принципі. Вища освіта дає своєму власнику можливість якщо не знайти собі нову роботу, то створити її власними силами, на рівному місці. Не пропасти з голоду, коли ти живеш у суспільстві з купою потреб, а скористатися набутими знаннями і забезпечити собі гідне життя. Ну, або вже ж казати: "В мене два дипломи про вищу освіту, проте самої вищої освіти Бог мені не дав... Подайте, будь ласка, колишньому депутату... Je n'ai rien mangé depuis six jours" - чи як там казав безсмертний Кіса Вороб'янінов?
Володимир ВОРОНА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |