Про переговори по- російськи
ПРО ПЕРЕГОВОРИ ПО-ЧЕКІСТСЬКИ (закреслено) ПО-РОСІЙСЬКИ (хоча це те саме), апропО всіх цих переливань з пустого в порожнє на тему "що сказав Трамп путіну, що сказав Путін Трампу", і т.д.
Є такий старий як світ чекістський прийом - за браком інших загальнодоступних джерел, пошлюся на його опис в "Архіпелагу ГУЛАГ" Солженіцина, у тому розділі, де він розповідає, як його ГБ вербувало в таборі (трохи на свою користь прибрехавши, бо випливлі в 1990-ті з архівів документи показали, що завербований тоді "агент Ветров" таки "работал", і про підготовку "бандерівцями" табірних повстань оперу справно доносив, - потім ще ціла армія агентури, від "зони" до Академії наук, мала попрацювати кілька поколінь, щоб у свідомості ширнармас "відлига" з "шістдесятниками" починалася з промови Хрущова на ХХ з'їзді, а не з повстань у ГУЛАГу!). Але є там одне явно щире місце - де в'язня охоплює розпач від розуміння, що от він уже втретє цілком вдало (як йому здається) "відбив" ту саму пропозицію опера, пояснив, "чому" вона йому не підходить, - а той, нітрохи не збентежений, заходить бубоніти по тому самому колу вчетверте - і стає ясно, що так може тривати до нескінченности, точніш - до ранку, коли опер піде спатки, а в'язень валити ліс...
Хоч би знали вони. - бідкається Солженіцин-оповідач, - шахові правила: тричі повторюється той самий хід - і нічия, кінець партії! Але гебні пофіг на будь-які правила (стиль, естетику тощо): і сто, і двісті, й тисячу разів воно буде товкти те саме, як заїла платівка на патефоні, нітрохи не переймаючись тим, що минулого разу (як вважає опонент) цю тему вже "проїхали"...
І тому є тільки один спосіб перевести переговори з гебнею "в конструктивне русло" - і він теж описаний у таборовій літературі, тільки вже не в Солженіцина, а в чоловіка справді порядного і, на жаль, майже не знаного на Заході - Михайла Хейфеца (того, що сидів зі Стусом і Чорноволом і написав "Українські силуети"). ЄДИНИЙ, за свідченням Хейфеца, певний прийом, яким можна було припинити чекістське вербовочне марудіння (а для чекіста, не забуваймо, ВСЯКІ переговори - це умовна "вербовка" опонента!), - було ПОСЛАТИ таваріща майора туди, куди прикордонник із Зміїного - рускійвоєнний корабль, тільки обов'язково повним текстом! (Хейфец згадує смішний епізод, як вони всім бараком учили старого галичанина-"25-річника", колись в миру гімназійного вчителя ще віденського вишколу, якому "ці слова" ніяк не протискувались через горло, - знадобився ряд репетицій, перш ніж бідака зміг вивалити їх оперу в живі очі - і звідтоді як пошептало!).
Тільки це і працює. Доведено багато разів, слава ЗСУ - єдиному адекватному з путіним переговорнику.
А трампи-вітькови-та-інші, за Шекспіром, bubbles of the earth - то так, для підтанцьовки. Куди корисніше знати, що німці нам Петріота полагодили. І що "нордики" (шведи-норвеги-данці) скидаються нам на півмільярда на американську зброю...
Стоїмо (с).
Оксана ЗАБУЖКО
Є такий старий як світ чекістський прийом - за браком інших загальнодоступних джерел, пошлюся на його опис в "Архіпелагу ГУЛАГ" Солженіцина, у тому розділі, де він розповідає, як його ГБ вербувало в таборі (трохи на свою користь прибрехавши, бо випливлі в 1990-ті з архівів документи показали, що завербований тоді "агент Ветров" таки "работал", і про підготовку "бандерівцями" табірних повстань оперу справно доносив, - потім ще ціла армія агентури, від "зони" до Академії наук, мала попрацювати кілька поколінь, щоб у свідомості ширнармас "відлига" з "шістдесятниками" починалася з промови Хрущова на ХХ з'їзді, а не з повстань у ГУЛАГу!). Але є там одне явно щире місце - де в'язня охоплює розпач від розуміння, що от він уже втретє цілком вдало (як йому здається) "відбив" ту саму пропозицію опера, пояснив, "чому" вона йому не підходить, - а той, нітрохи не збентежений, заходить бубоніти по тому самому колу вчетверте - і стає ясно, що так може тривати до нескінченности, точніш - до ранку, коли опер піде спатки, а в'язень валити ліс...
Хоч би знали вони. - бідкається Солженіцин-оповідач, - шахові правила: тричі повторюється той самий хід - і нічия, кінець партії! Але гебні пофіг на будь-які правила (стиль, естетику тощо): і сто, і двісті, й тисячу разів воно буде товкти те саме, як заїла платівка на патефоні, нітрохи не переймаючись тим, що минулого разу (як вважає опонент) цю тему вже "проїхали"...
І тому є тільки один спосіб перевести переговори з гебнею "в конструктивне русло" - і він теж описаний у таборовій літературі, тільки вже не в Солженіцина, а в чоловіка справді порядного і, на жаль, майже не знаного на Заході - Михайла Хейфеца (того, що сидів зі Стусом і Чорноволом і написав "Українські силуети"). ЄДИНИЙ, за свідченням Хейфеца, певний прийом, яким можна було припинити чекістське вербовочне марудіння (а для чекіста, не забуваймо, ВСЯКІ переговори - це умовна "вербовка" опонента!), - було ПОСЛАТИ таваріща майора туди, куди прикордонник із Зміїного - рускійвоєнний корабль, тільки обов'язково повним текстом! (Хейфец згадує смішний епізод, як вони всім бараком учили старого галичанина-"25-річника", колись в миру гімназійного вчителя ще віденського вишколу, якому "ці слова" ніяк не протискувались через горло, - знадобився ряд репетицій, перш ніж бідака зміг вивалити їх оперу в живі очі - і звідтоді як пошептало!).
Тільки це і працює. Доведено багато разів, слава ЗСУ - єдиному адекватному з путіним переговорнику.
А трампи-вітькови-та-інші, за Шекспіром, bubbles of the earth - то так, для підтанцьовки. Куди корисніше знати, що німці нам Петріота полагодили. І що "нордики" (шведи-норвеги-данці) скидаються нам на півмільярда на американську зброю...
Стоїмо (с).
Оксана ЗАБУЖКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |