Про неоднозначність буття. Тобто - про борщ
Борщ...
Власне, на цьому можна поставити крапку. Чи три крапки :)
Колись давно писала я дорожні замітки про перебування в Альзасі. То один розділ так і називався "Borchtch". "Борштш" - бо саме так вимовляли це слово друзі-французи, яких я вирішила пригостити цією сакральною українською стравою. То окрема тема, як ми з мадам робили закупи у їхньому супермаркеті у наші буремні 90-і і я "пливла" від асортименту й варіантів усього, що мали купити за списком на борщ. І як усі ходили навшпиньках, поки я його готувала, тільки принюхувалися здалеку... А потім у домі не знайшлося глибоких тарілок, витягли якийсь забутий весільний сервіз, де були хоч напівглибокі, довелося насипати помалу, а потім підливати добавку. Сало було привезене з України, бо який же ж без нього борщ?!
Посмакували, долучилися до прекрасного, сказали, що трохи нагадує їхній рататуй (овочеве рагу), але рідкіший. Ага, щас. Рататуй! То вони ще вчорашнього борщу не їли, бо якось цей тут же й скінчився. Але анекдот про куму, кума та борщ учорашній я таки розповіла :)
І ще історія - одна віртуальна знайома вчила японців куховарити по-нашому. Різні страви готували на її курсах, але урок про борщ був, кажуть, дуже складним. Зрештою, приготувавши, смакували борщем і дійшли висновку, що таку складну страву, напевне, готують раз на рік, на Крістмас :) Та звісно, це ж вам не супчик із водоростів!
А один її учень, який мав свій ресторанчик, узяв рецепт на озброєння й інколи готує нашу страву на їхні весілля та ще розповідає, яка це магічна річ, заряджає молодят силою й позитивом на багато років уперед :)
Як на мене - наш борщ не така вже й складна страва, хоч і в кожної господині не однакова. Та й у одної буває купа варіантів залежно від сезону та наявності в домі певних продуктів. Але, думаю, головний компонент борщу - це душа... Без неї буде хто зна що, а не борщ!
Смачного!
Міла ІВАНЦОВА
Власне, на цьому можна поставити крапку. Чи три крапки :)
Колись давно писала я дорожні замітки про перебування в Альзасі. То один розділ так і називався "Borchtch". "Борштш" - бо саме так вимовляли це слово друзі-французи, яких я вирішила пригостити цією сакральною українською стравою. То окрема тема, як ми з мадам робили закупи у їхньому супермаркеті у наші буремні 90-і і я "пливла" від асортименту й варіантів усього, що мали купити за списком на борщ. І як усі ходили навшпиньках, поки я його готувала, тільки принюхувалися здалеку... А потім у домі не знайшлося глибоких тарілок, витягли якийсь забутий весільний сервіз, де були хоч напівглибокі, довелося насипати помалу, а потім підливати добавку. Сало було привезене з України, бо який же ж без нього борщ?!
Посмакували, долучилися до прекрасного, сказали, що трохи нагадує їхній рататуй (овочеве рагу), але рідкіший. Ага, щас. Рататуй! То вони ще вчорашнього борщу не їли, бо якось цей тут же й скінчився. Але анекдот про куму, кума та борщ учорашній я таки розповіла :)
І ще історія - одна віртуальна знайома вчила японців куховарити по-нашому. Різні страви готували на її курсах, але урок про борщ був, кажуть, дуже складним. Зрештою, приготувавши, смакували борщем і дійшли висновку, що таку складну страву, напевне, готують раз на рік, на Крістмас :) Та звісно, це ж вам не супчик із водоростів!
А один її учень, який мав свій ресторанчик, узяв рецепт на озброєння й інколи готує нашу страву на їхні весілля та ще розповідає, яка це магічна річ, заряджає молодят силою й позитивом на багато років уперед :)
Як на мене - наш борщ не така вже й складна страва, хоч і в кожної господині не однакова. Та й у одної буває купа варіантів залежно від сезону та наявності в домі певних продуктів. Але, думаю, головний компонент борщу - це душа... Без неї буде хто зна що, а не борщ!
Смачного!
Міла ІВАНЦОВА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |