Про Юлю

Моя подруга працювала головою сільради в той час, як Юля була прем‘єр-міністром. І от збирають голів по всій Україні на зустріч з пані прем‘єркою. Зафрахтовані автобуси і майже всю ніч їде делагація голів сільрад з півдня Одещини до Києва.

Подруга розповідала: - А голови ж у нас різні. Є й такі, що мають за плечима лише навчання в ПТУ. Ну, їдемо, всі жартують, хтось мріє Юлю за косу потримати...

Потім почалося дійство. Зустріч Юлі з головами сільрад. А Юля, як відомо, гарно може шоу влаштовувати. І тамада з неї хороша. І конкурси цікаві.

Варто сказати, що моя подруга має технічну освіту. І дуже хороший мозок. І рівень критичного мислення у неї дай, Боже, всім.

- Знаєш, - каже мені, - я ж прискіплива до всіх деталей і цифр. Я, як була обрана на посаду, весь час законодавство вивчаю. Особливо в частині повноважень рад, земельних питань, майна громад і так далі.

Слухала подруга Юлю уважно.

- І стало мені за нас образливо, - зробила потім висновок. - Це треба зовсім не поважати аудиторію, вважати нас недалекими і нерозумними. Бо вірити речам, які вона там виголошувала, неможливо. Одні тези дисонували з іншими. З приводу земельного законодавства взагалі були якісь фантазії. І якось я дуже засмутилась з приводу оцього всього. А потім ми сіли в автобус, щоб їхати додому. І, дивлюсь, а хлопці- мої колеги, притихли. Вражені Юлиною харизмою. Жарти про косу вже не лунали. З повагою відгукувалися. Типу, так, Юля - сила. Отак і порозходидись вони по домам, зачаровані красивими словами, які мали небагато спільного з дійсністю...

Я вчора про це згадувала. І, думаю, моя подруга теж про це згадувала. Як про дежа вю. Бо з тих пір, коли збирали голів сільрад по всій країні, щоб Юля їх прошаманила, мало що змінилось. І ставка знову на бідних людей з маленьких містечок і сіл, яким дуже тяжко жилося і живеться.

Мені, наприклад, різонув виступ Жені, доньки, про жахи в лікарні, кули вона повезла маленьку Єву. Співчуваю, звісно. Хоч і сумніваюсь, що повезли дитину в першу-ліпшу лікарню. Не кажучи вже про те, що за часів прем‘єрства Юля могла почати реанімовувати вітчизняну медицину. В парламентсько-президентській країні всі важелі в цьому напрямку саме у руках прем‘єрки були. Але тоді, правда, онуки не було.

Є такий чудовий ресурс, VoxCheck називається. Люди, які там працюють (привіт тобі, Olena Shkarpova), проробляють купу складної роботи, перевіряючи виступи/заяви політиків на предмет брехні і маніпуляцій. Погугліть текст «Юлія Тимошенко. Антологія маніпуляцій».

Політикиня Тимошенко в топах маніпуляторів і брехунів. Так можна себе поводити лише в ситуації, коли точно знаєш, що твоя публіка - неосвічена і бідна, довірлива і незлопам‘ятна.

Мені іноді хочеться подивитися, а що буде, як Юля стане президентом? Але це - жорстокий експеримент. Я би краще такий фільм-катастрофу подивилась - вдома і під пледом.

Я знаю, яка кількість збитих пілотів збирається повернутися в нашу пошматовану країну. Яка кількість з ображених вже вступила в кулуарні перемовини щодо свого політичного і бізнесового майбутнього. І це точно не ті люди, яким болить країна і все, що з нами відбувається.

Я вже давно зрозуміла, що у тих, хто виграє на виборах і у тих, хто їх програє, все буде добре. Тому не треба жаліти політиків і вмирати за них. Жаліти треба себе. Думати треба про себе. І включати мозок. Особливо в ці пару місяців.

P. S. Для юлефанів. В першому турі я не буду голосувати за Петра Порошенка. Хоча і не маю вам про це повідомляти. Але я буду за нього точно голосувати в другому турі.

Зоя КАЗАНЖІ