Притча про диво у фудмаркеті

Там, де рікою пепсі й пиво,
Там, де поїсти може всяк,
Кричав народ:
- Яви нам диво,
Ти ж наш Месія, а чи як?!

Ти всіх нас маєш врятувати,
І обігріти і спасти,
А перш за все - нагодувати,
Бо саме тут зібрав нас Ти!

І от - без зайвих забобонів,
Внесли до зали п"ять хлібів,
Посеред камер, мікрофонів,
У світлі білих ліхтарів.

І розпочавсь біблейський ранок,
Якого ще не бачив світ,
І нетаємний цей сніданок
Так плавно переріс в обід.

Він мовив слово заповітне,
Святі ламаючи хліби,
І годував країну рідну
З очима повними журби.

Яка жертовність і офіра,
І самозреченість яка!
Він, бив рекорди по ефіру,
Не прикусивши язика,

Він вправно говорив на мові
І по англійськи вишивав
Він присягався нам в любові,
І гнівався, і жартував.

О, він втомився до нестями,
Але, знесилений украй -
Нагодував п"ятьма хлібами
На правду зголоднілий край.

І, догоджаючи народу -
Хотіли дива - ось воно:
Усю - пролиту щедро воду,
Перетворив він на вино...

Що далі - не скажу нікому,
Бо закінчилися слова...

І у Фудмаркеті простому,
Святі трапляються дива!

Анатолій МАТВІЙЧУК