Природний барометр. Невигадані історії

Одного літнього дня, коли прийшла черга, я та сусід Володимир Хоменко пасли череду. В обідню пору корови якраз відпочивали. Вони ліниво махали хвостами, відганяючи надокучливих мух та оводів. А деякі з них зайшли у воду Малого Ярка.
День видався безвітряний. На чистому небі — жодної хмаринки, від того сонечко припікало ще більше.
— Ну й спекотно сьогодні, — обізвався Володя. Погоджуючись, я кивнув головою і мовив:
— Так, дощу не передбачається.
— Он, дивись, — раптом обережним голосом промовив мій сусід і вказав рукою ліворуч болотяної місцевості.
Від низовини болота до горбів, де колись була колгоспна птахоферма, бігла білого кольору ласочка. Раптом на мить призупинилася, вигнула у високому травостої свою голівку й побігла щодуху в трав’янисту гущавину. Незважаючи на те, що ми стояли від неї метрів за п’ятнадцять і вона, без сумніву, нас бачила, ласочка раптом знову випурхнула з високої трави, але в зубах уже тримала своє дитинча. Вона перебігла деяку відстань вздовж пагорба і зникла. А за кілька хвилин знову з’явилася, але вже без дитинчати, і мерщій сховалася в гущавині, звідкіля через деякий час знову винесла в зубах другого голопуцька.
Ми підійшли ближче до того місця, звідкіля польова тваринка з’являлася, і в заростях кропиви помітили невеличку нору.
— Дивно, — міркували ми удвох, — чому це вона раптом змінила своє помешкання?
А через години три із заходу, з боку села Макіївка, насунула темно-синя хмара, почався сильний вітер. За лічені хвилини уперіщив дощ. Він безжально заливав долини і придолинки. У болоті швидко піднялась вода, вийшла зі своїх берегів і річка Ярка. Дощ лив як із відра понад дві години. А потім раптом стих, як і почався. Вітер одігнав хмари, визирнуло сонечко. Природа вся навкруги помітно запарувала. Старе ласоччине гніздо було все під водою. І тільки там, на пагорбі, куди ласка відносила своє потомство, води не було…
А ми ще довго обговорювали цю подію і дивувалися: ну як ця тваринка могла передбачити таку негоду за кілька годин? Аж раптом із нової нірки винирнула та ж ласочка і, оглянувши все довкола, зникла у високій траві, мабуть, побігла шукати їжу для малят…
Микола СЛЮСАК,
с. Погреби
Прилуцького району