Прилуки: модерні проекти на тлі гострого політичного протистояння

Місто Прилуки, що на Чернігівщині, відоме багатьом. Варто тільки згадати Прилуцьку тютюнову фабрику чи біатлоністку Валентину Цербе - першу українську олімпійську медалістку.
Відоме місто над річкою Удай і своєю буйною вдачею. Не дарма на гербі міста зображено і голову бугая, і ятаган.
У 60-ті роки минулого століття саме тут відбувся бунт жителів проти міліцейського свавілля, а на початку 90-х років вирував рухівський майдан.
Слід нагадати, що у І-у турі виборів Президента України у 1999 році Н. Вітренко, яка обіцяла відправити чиновників на уранові копальні, з результатом у 26,2% голосів залишила позаду самого Л. Кучму. Це був єдиний на Чернігівщині регіон де перемогу отримала прогресивна соціалістка.
Тож не дивно, що навіть на виборах до Чернігівської обласної ради 31 жовтня 2010 року Прогресивна СПУ вкотре набрала у Прилуках найбільше голосів виборців (1,7%).
До речі, «проти всіх» на цих виборах проголосувало 3158 прилучан або 14,2 відсотка. Це – найбільший показник протестних настоїв на Чернігівщині.
Переможців цих перегонів ВО «Батьківщина» підтримали 18,8% прилучан, Партію влади - 3162 виборця (14,2%). Це на чотири виборця більше, ніж тих хто проголосував «проти всіх».
У п’ятірці лідерів перегонів у Прилуках СПУ (8,3%), ВО «Свобода» (7,54%) та КПУ (5,9%).
Досягнутий результат ВО «Свобода» (до 2005 року офіційна назва - Соціал-Національна партія України) в Прилуках найкращий на Чернігівщині. Проте, він ще далекий від підтримки прилучанами у 9,52% РУХу на виборах до Верховної Ради України у 1998 році та Н. Вітренко роком пізніше.
Чому саме у місті над Удаєм відбувається найбільш гостре на Чернігівщині політичне протистояння?
Причина у тому, що тільки працюючі в нафтогазовій промисловості, на тютюновій фабриці та бізнесмени з «військового містечка» мають значно більші доходи, ніж абсолютна більшість прилучан.
Свої статки «круті» скоробагатьки не соромляться декларувати публічно. За зразок мабуть, беруть магнатів Галаганів чи Скоропадських, які побудували колись грандіозні палаці і парки у Сокиринцях та Тростянці, що поряд з Прилуками.
Останній приклад – реконструкція міського парку в Прилуках на кошти благодійника.
Звісно, автори цього амбітного проекту намагались вразити прилучан і гостей міста столичним розмахом. Однак, на всяк випадок (для місцевого люмпену) зберегти пам’ятник Леніну на «лобному місці» та залишили стару громадську вбиральню біля пам’ятника «молодогвардійцю» Олегу Кошовому.
Тож центральною фігурою реконструйованого парку є пофарбована під «золото» статуя вождя, а не Соборна площа з розташованими на ній соборами: відреставрованим Свято-Стрітенськимо УПЦ МП та облупленим Різдва Пресвятої Богородиці Київського Патріархату.
Мені здалося, що навіть бронзовий Тарас Шевченко, який притулився біля цього модерного парку, не випадково відвернувся в іншу сторону...