Президент меншості

Україна зробила вибір – Президентом обрано Віктора Януковича. Бог таки має почуття гумору: саме Янукович скористався плодами Помаранчевої революції. Але старт його буде непевний: менше 50 відсотків виборців віддали за нього свої голоси. Це з тих, що прийшли на вибори. А якщо додати ще й тих, котрі не прийшли на вибори, то – читайте заголовок…

Звичайно, в таких умовах втілювати обіцяну другу державну російську мову тощо – означає швидке політичне самогубство. Янукович на такого не схожий. Кидатися в обійми Росії він також не стане: по-перше, цього не дадуть Ахметов і компанія, бізнесові інтереси яких зосереджені таки на Заході, а по-друге, Росія вважає Януковича вічним лазером, і він це знає. Проте згортання національно-духовних процесів буде очевидним, і ми ще не раз згадаємо Батурин Віктора Ющенка.

Загалом же після того, як Захід України розчарувався в Ющенку, настає черга Сходу держави розчаруватися в Януковичу. Першим кроком розчарування може бути призначення прем’єр-міністром Юрія Єханурова (після того, як вдасться відправити у відставку уряд Юлії Тимошенко, а це не так просто)... Он Ахметов уже заявив про свою повагу до Ющенка – і це неспроста.

Моє порівняння Віктора Ющенка з Шарлем де Ґоллем набуло поширення – ось уже патріотичні інтернет-ресурси намагаються знайти паралелі. Вони очевидні: після відставки, дуже схожої на відставку Ющенка, генерал де Ґолль осмислював своє життя і перспективи Франції у маєтку в Коломбо. І Франція знову покликала до влади, коли припекло. Знаю, що більшість читачів «Сіверщини» зизим оком дивляться на Ющенка, що наробив масу помилок, але чи не припече і в Україні?

Зрештою, прихід нового Президента означає не більше й не менше як продовження вічної політичної боротьби, дуже схожої вже на бабрання України в болоті. Багатьом світовим потугам це вигідно.

Василь ЧЕПУРНИЙ