Постріли у Варпаховіча
Сьогодні вранці, 3 вересня, у Саратовській області стався інцидент, який заслуговує на увагу не лише як черговий замах на високопоставленого російського військового. За попередніми даними, поранено командира 22-ї гвардійської важкої бомбардувальної авіаційної дивізії дальньої авіації ВКС рф генерал-майора Миколу Варпаховича - офіцера, якого лише три дні тому СБУ та Офіс Генерального прокурора України офіційно назвали підозрюваним у воєнному злочині, пов'язаному з ударом по дитячій лікарні "Охматдит".
Сам факт нападу підтверджується одразу кількома російськими джерелами. За даними Mash, у селищі Пробуждєніє біля Енгельса невідомий у мотоциклетному шоломі відкрив вогонь по високопоставленому офіцеру ВКС. Він отримав два вогнепальні поранення - у тулуб та обличчя. Повідомляється також про поранення його водія. Офіцера госпіталізували, кулі вилучили, після чого його готували до транспортування спеціальним бортом до Москви. Нападник утік.
У деталях є певні розбіжності: одні російські канали пишуть, що стрілянина сталася біля приватного будинку, інші - що офіцера атакували, коли він виходив із магазину. Водночас місце події, характер поранень і загальний спосіб дій нападника в основному збігаються. За повідомленням Meduza з посиланням на ТАСС, російський Слідчий комітет уже порушив кримінальну справу.
Водночас є важливе уточнення: станом на момент написання цього тексту міноборони рф та Слідчий комітет офіційно не назвали ім'я пораненого. Те, що йдеться саме про Варпаховича, спочатку повідомив телеграм-канал "Досье шпиона", після чого цю інформацію поширили інші медіа.
А тепер головне - хто такий Варпахович.
31 серпня СБУ та Офіс Генерального прокурора заочно повідомили йому про підозру за ч. 2 ст. 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни, що спричинило загибель людей. За матеріалами українського слідства, саме Варпахович як командир 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії 8 липня 2024 року віддав бойовий наказ на здійснення ракетного удару по Національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит".
За версією слідства, підпорядковані йому сили дальньої авіації застосували крилату ракету Х-101, запущену з бомбардувальника Ту-95МС. На момент удару в лікарні перебувало понад 600 пацієнтів. Двоє людей загинули, десятки були поранені, токсикологічний корпус зруйновано, серйозно пошкоджено й інші будівлі медичного комплексу.
Важливо, що висновок щодо застосування російської ракети базується не лише на матеріалах українських правоохоронних органів. Моніторингова місія ООН з прав людини після аналізу місця удару, відеоматеріалів та свідчень дійшла висновку, що "Охматдит" був уражений прямим влучанням ракети, а не уламками після роботи ППО. OSINT-аналітики Bellingcat також ідентифікували ракету як російську Х-101.
Ще у грудні 2024 року Європейський Союз включив Варпаховича до санкційного списку. У документах ЄС він прямо визначений як командир 22-ї гвардійської важкої бомбардувальної авіаційної дивізії, що базується на аеродромі "Енгельс-2". У санкційному обґрунтуванні також зазначається, що саме удар ракетою Х-101, здійснений силами цієї дивізії, у липні 2024 року вразив "Охматдит".
Саме тому сьогоднішня подія має особливий контекст. Між офіційним повідомленням Варпаховичу про підозру в Україні та замахом у росії минуло лише три дні. Хронологія справді показова.
Але тут принципово важливо не підміняти факти припущеннями. Станом на цей момент немає перевірених даних, які дозволяли б стверджувати, хто організував напад, якими були його мотиви і чи має він будь-який зв'язок з Україною. Будувати категоричні версії зараз означало б випереджати факти.
І все ж значення цієї історії ширше за долю одного генерала.
Енгельс - це не прифронтова територія. Це один із ключових районів базування російської стратегічної авіації, розташований далеко в тилу рф. Якщо інформація про особу пораненого остаточно підтвердиться, йтиметься про замах на чинного командира одного з основних авіаційних з'єднань, безпосередньо задіяних у ракетній війні проти України.
Війна, яку російське командування роками намагалося вести з відчуттям абсолютної безкарності - віддаючи накази за сотні й тисячі кілометрів від українських міст, - дедалі частіше приходить до тих, хто ці накази формує та виконує.
І щодо Варпаховича є ще одна принципова обставина: незалежно від результатів сьогоднішнього замаху, українське кримінальне провадження нікуди не зникає.
Воєнні злочини не мають строку політичної пам'яті. А генеральські погони, висока посада чи відстань від фронту не звільняють від персональної відповідальності за віддані накази та їхні наслідки.
Віктор ЯГУН
Сам факт нападу підтверджується одразу кількома російськими джерелами. За даними Mash, у селищі Пробуждєніє біля Енгельса невідомий у мотоциклетному шоломі відкрив вогонь по високопоставленому офіцеру ВКС. Він отримав два вогнепальні поранення - у тулуб та обличчя. Повідомляється також про поранення його водія. Офіцера госпіталізували, кулі вилучили, після чого його готували до транспортування спеціальним бортом до Москви. Нападник утік.
У деталях є певні розбіжності: одні російські канали пишуть, що стрілянина сталася біля приватного будинку, інші - що офіцера атакували, коли він виходив із магазину. Водночас місце події, характер поранень і загальний спосіб дій нападника в основному збігаються. За повідомленням Meduza з посиланням на ТАСС, російський Слідчий комітет уже порушив кримінальну справу.
Водночас є важливе уточнення: станом на момент написання цього тексту міноборони рф та Слідчий комітет офіційно не назвали ім'я пораненого. Те, що йдеться саме про Варпаховича, спочатку повідомив телеграм-канал "Досье шпиона", після чого цю інформацію поширили інші медіа.
А тепер головне - хто такий Варпахович.
31 серпня СБУ та Офіс Генерального прокурора заочно повідомили йому про підозру за ч. 2 ст. 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни, що спричинило загибель людей. За матеріалами українського слідства, саме Варпахович як командир 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії 8 липня 2024 року віддав бойовий наказ на здійснення ракетного удару по Національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит".
За версією слідства, підпорядковані йому сили дальньої авіації застосували крилату ракету Х-101, запущену з бомбардувальника Ту-95МС. На момент удару в лікарні перебувало понад 600 пацієнтів. Двоє людей загинули, десятки були поранені, токсикологічний корпус зруйновано, серйозно пошкоджено й інші будівлі медичного комплексу.
Важливо, що висновок щодо застосування російської ракети базується не лише на матеріалах українських правоохоронних органів. Моніторингова місія ООН з прав людини після аналізу місця удару, відеоматеріалів та свідчень дійшла висновку, що "Охматдит" був уражений прямим влучанням ракети, а не уламками після роботи ППО. OSINT-аналітики Bellingcat також ідентифікували ракету як російську Х-101.
Ще у грудні 2024 року Європейський Союз включив Варпаховича до санкційного списку. У документах ЄС він прямо визначений як командир 22-ї гвардійської важкої бомбардувальної авіаційної дивізії, що базується на аеродромі "Енгельс-2". У санкційному обґрунтуванні також зазначається, що саме удар ракетою Х-101, здійснений силами цієї дивізії, у липні 2024 року вразив "Охматдит".
Саме тому сьогоднішня подія має особливий контекст. Між офіційним повідомленням Варпаховичу про підозру в Україні та замахом у росії минуло лише три дні. Хронологія справді показова.
Але тут принципово важливо не підміняти факти припущеннями. Станом на цей момент немає перевірених даних, які дозволяли б стверджувати, хто організував напад, якими були його мотиви і чи має він будь-який зв'язок з Україною. Будувати категоричні версії зараз означало б випереджати факти.
І все ж значення цієї історії ширше за долю одного генерала.
Енгельс - це не прифронтова територія. Це один із ключових районів базування російської стратегічної авіації, розташований далеко в тилу рф. Якщо інформація про особу пораненого остаточно підтвердиться, йтиметься про замах на чинного командира одного з основних авіаційних з'єднань, безпосередньо задіяних у ракетній війні проти України.
Війна, яку російське командування роками намагалося вести з відчуттям абсолютної безкарності - віддаючи накази за сотні й тисячі кілометрів від українських міст, - дедалі частіше приходить до тих, хто ці накази формує та виконує.
І щодо Варпаховича є ще одна принципова обставина: незалежно від результатів сьогоднішнього замаху, українське кримінальне провадження нікуди не зникає.
Воєнні злочини не мають строку політичної пам'яті. А генеральські погони, висока посада чи відстань від фронту не звільняють від персональної відповідальності за віддані накази та їхні наслідки.
Віктор ЯГУН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |