Послали братів туди, де мох...
Геловін, кажете...
А от вам справжній упирячий вищир і скорб вселенська: Парламент Естонії, як багатий брат з естонської казки (втім, у нас теж є подібна), послав "бідних братів" - фіно-угорські народи Росії, які попали зараз в Чекістані Кощієві в лапи, як кур в ощип, - лісом, буквально. Північ, сказав їм, - там, де мох.
(Що Естонія довгі роки була для фіно-угорських народів Росії чимось на кшталт американської діаспори для нас на рубежі 1980-1990-х, я знала від естонських письменників - ціле минуле десятиліття, ще донедавна, вони з перемінним успіхом пробивалися на виступи в Саранськ, Йошкар-Олу, і далі по мапі, - везли в Росію марійські, удмуртські, комі і т.д. книжки, словники, підручники, на які коштів російській державі завжди чомусь бракувало, брали участь в обговоренні тамтешніх навчальних програм, у комп'ютеризації шкіл, і все це було таке до зубного болю знайоме, тільки зі зсувом на 30+ років, що я мимоволі, поза суто літераторським жахом од перспективи зникнення БУДЬ-ЯКОЇ, хоч би й найменшої зі світових мов, відчувала ще й чисто емпатичний азарт: ну хай, хай би і в них вийшло вискочити з зубів упиреві, "держитесь там" (с)!
А потім РФ прийняла отой фашистський закон про "необов'язковість вивчення мови корінного населення" - і ми там були, ага, для нас він брежнєвсько-андроповський, це після нього почалась обвальна русифікація 1970-80-х, тими темпами винародовлення, од яких ми не оклигали й досі...
А потім було самоспалення удмурта Альберта Разіна. І ганебне мовчання " у тряпочку" всіх міжнародних організацій-захистунів.
Ну і тепер - оця ганьба в Таллінні.
А ви кажете - Геловін...
(Часами таке враження, наче справді вся нечисть світу має вилізти назовні. І всюди ж вона однаково, стереотипно гидка: наче й нікчемна, але ж масою бере, холера, куди не ступи, не зиркни - під ногами чавкає...)
"Воля народам, воля людині!" - ось це прекрасне упівське гасло 1943-го пора собі пригадати. Тому що ні фіга нема "прав людини" при мовчазно толерованому винищенні народу - того, що становить СВІТ ЛЮДИНИ, без чого вона зникає, розчиняється до двоногого гомініда в масці.
У двоногого гомініда не буває "прав". Він одноразовий.
Альберт Разін це знав.
Оксана ЗАБУЖКО
А от вам справжній упирячий вищир і скорб вселенська: Парламент Естонії, як багатий брат з естонської казки (втім, у нас теж є подібна), послав "бідних братів" - фіно-угорські народи Росії, які попали зараз в Чекістані Кощієві в лапи, як кур в ощип, - лісом, буквально. Північ, сказав їм, - там, де мох.
(Що Естонія довгі роки була для фіно-угорських народів Росії чимось на кшталт американської діаспори для нас на рубежі 1980-1990-х, я знала від естонських письменників - ціле минуле десятиліття, ще донедавна, вони з перемінним успіхом пробивалися на виступи в Саранськ, Йошкар-Олу, і далі по мапі, - везли в Росію марійські, удмуртські, комі і т.д. книжки, словники, підручники, на які коштів російській державі завжди чомусь бракувало, брали участь в обговоренні тамтешніх навчальних програм, у комп'ютеризації шкіл, і все це було таке до зубного болю знайоме, тільки зі зсувом на 30+ років, що я мимоволі, поза суто літераторським жахом од перспективи зникнення БУДЬ-ЯКОЇ, хоч би й найменшої зі світових мов, відчувала ще й чисто емпатичний азарт: ну хай, хай би і в них вийшло вискочити з зубів упиреві, "держитесь там" (с)!
А потім РФ прийняла отой фашистський закон про "необов'язковість вивчення мови корінного населення" - і ми там були, ага, для нас він брежнєвсько-андроповський, це після нього почалась обвальна русифікація 1970-80-х, тими темпами винародовлення, од яких ми не оклигали й досі...
А потім було самоспалення удмурта Альберта Разіна. І ганебне мовчання " у тряпочку" всіх міжнародних організацій-захистунів.
Ну і тепер - оця ганьба в Таллінні.
А ви кажете - Геловін...
(Часами таке враження, наче справді вся нечисть світу має вилізти назовні. І всюди ж вона однаково, стереотипно гидка: наче й нікчемна, але ж масою бере, холера, куди не ступи, не зиркни - під ногами чавкає...)
"Воля народам, воля людині!" - ось це прекрасне упівське гасло 1943-го пора собі пригадати. Тому що ні фіга нема "прав людини" при мовчазно толерованому винищенні народу - того, що становить СВІТ ЛЮДИНИ, без чого вона зникає, розчиняється до двоногого гомініда в масці.
У двоногого гомініда не буває "прав". Він одноразовий.
Альберт Разін це знав.
Оксана ЗАБУЖКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |