"Порубаєте ліси - ніде буде і сховатись..."

22 липня 1944 року у Празі помер український поет Олександр Олесь…

Не так давно національний класик повернувся на рідну землю, в Україну. Далі.... Десь стане погруддя-пам’ятника поставити. Хоча б на Щорсовому місці, на столичному бульварі Тараса Шевченка. Все-таки Олександр Олесь був петлюрівський культурницький аташе. На музей запрагнеться.

До речі, обіцяного пам’ятника Симонові Петлюрі нема. І досі. Від 2008 року. Біля Центральної Ради, на Володимирській вулиці, тоді хотіли.

Олесеву творчість піднести-поширити. Пам’ятається, мені, ще п’ятирічному хлопчикові (Лубни, дитячий садок, №1, «Дзвіночок», я був зайчик) загадали вивчити «…і цяцьками можна гратись/ порубаєте ліси/ ніде буде і сховатись». Узяв, на слух, одразу. Як народну творчість подали.

З часом мама просвітила (де вона те брала – то тільки сам Господь-Бог знає, в лісовому технікумі викладала історію української літератури, естетику-етику та англійську мову), що то Олександр Олесь.

Доля подарувала, ще з університетських часів, не раз і не два, побувати в Празі… Звісно, й на поетовій могилі. Згадати є що. І то посутньо. Може, якось потім…

Пророчий був чоловік Олександр Олесь: ліси таки порубали. Ще не всі. Поки що. Це так: думаю собі вголос.

Олександр СОПРОНЮК