Пора нації виходити із прострації

При владі – націоналісти.

Як наслідок – маємо заяви вже двох помітних діячів українства колишнього політв»язня Василя Овсієнка та лідера студентської «революції на граніті» Олеся Донія: в Україні до влади прийшли націоналісти. Але – російські.

Приклади, крім флоту, можемо продовжити діяннями Табачника – з підручника історії для 5 класу викреслюють не тільки помаранчеву революцію і Ющенка, але й факт союзництва СРСР з нацистською Німеччиною, боротьбу УПА з нацистами та портрет Героя України Романа Шухевича. А курс зарубіжної літератури Д. Табачник заміняє курсом фактично російської літератури – три п»ятих курсу будуть вивчати саме всяких «уніженних і аскорбльонних», а не лицарів, героїв дії західних літератур. Замість Джека Лондона – повія Сонєчка Мармеладова (Достоєвський), замість Байрона – його наслідувача Пушкіна, замість Лафонтена – його переспівувача Крилова. Зрештою, замість цікавого життя Тома Сойєра будуть наші діти знову товкти скитальця Максима Пєшкова, більш відомого як Горький. У російській літературі один позитивний чоловік та й той німець – у романі Гончарові «Обломов». Решта – як не Чічіков, то Пєчорін, як не збирач мертвих душ, так все «лішніє люді». Чому й навчать українських дітей доби Незалежності.

В економіці – така ж сама лабуда: то спільне підприємство з «Газпромом», то віддати росіянам атомну енергетику, а щоб Америка помовчувала – її задобрили 90 кілограмами урану. Зате під козирок виконання умов Міжнародного валютного фонду – хоча й тут оглядачі вже відверто говорять, що МВФ не ставив вимогу підвищення ціни на газ на 50 відсотків, якщо Росія зменшила для нас ціну газу на 30 відсотків. Та й, власне, нам же весь час розказували, що приватні споживачі газу в Україні використовують таки український газ. То з якого дива ціна у цих реформаторів виросла? Газовий зашморг закручується і стає зрозумілим чому так масово, радісно і вперто газифікували всі ліберальні українські влади хутори і села. Замість розвитку інших джерел енергії – хату можна опалювати дровами, торфом, вітряними млинами, навіть соломою. Ющенко тільки пригрозив соломою користатися, але в нього, як завжди, слово далеко відстало від діла. Зрештою, він і не біля керма. Ми ж маємо дешевий газ для підприємств олігархів і дорогий газ для населення – покращення життя вже сьогодні!

Реформи від бублика

Вони йшли з лозунгом взаємовиключним – «Стабільність і реформи». В результаті вибрали стабільність. Реформ нема навіть від бравого молдаванина, що роздимав комсомольські груди «Сильною Україною». Посада віце-прем»єра є, а реформ нема. Хіба що ота пародія на них у вигляді недолугого проекту Податкового кодексу…

Безумовно, пенсійну реформу проводити треба, адже у нас працюючих скоро стане менше, ніж пенсіонерів. Безумовно, зрівняти пенсійний вік жінок і чоловіків треба – у нас же рівність, радійте, феміністки!
Але не з того кінця беруться ці реформатори – спочатку треба відмінити вихід на пенсію 45-річних рум»янощоких міліціонерів, військових, навіть геологи та якась частина лісівників мають такі дику пільгу. Один знайомий працівник спецслужб розповідав мені про колегу, що вийшов на пенсію у …29 років: вчився у Богунському училищі, служив на кордоні у військах СБУ, де рік зараховується за півтора. Слухайте, у нас що – війна з Росією? Чому тому ж відділу боротьби з організованою злочинністю йде рік за півтора?

Пошуки опозиції

Куди вона пропала? Зрозуміло – відпустки, гарячі береги – ні, не Криму, а в гіршому разі – Анталії, а то й усякі куршевелі чи куди там наша, прости Господи, еліта їздить. А після Дня незалежності рясно викинуть на наші голові нові заяви, компромати, скандали – вибори ж скоро. Взагалі наша еліта нагадує морську свинку, яка насправді і не свинка і до моря стосунку не має.
Проведімо, український виборцю, інвентаризацію наших численних опозиціонерів.
Юлія Тимошенко лишається людиною, за яку голосувало майже пів-України, але чи багато хто вірить їй так беззастережно? Зрештою, серед тих голосуючих ми не знаємо скільки було голосуючих від безвиході. Але, власне, назвати її лідером опозиції не можна.
Десь здувся молодий і ранній Арсеній Яценюк. Газета «день» хвалить його за визнання – «я не знаю, що робити» -- але не думаю, що такі зізнання додають балів у виборця. Зрештою, грізні обіцянки Арсенія стати опозицією Януковичу такою страшною, що попередня здаватиметься тому іграшковою, так і лишилися пацанячими погрозами.

Ну, про Тігіпка не будемо – яка ж це опозиція у владі? Це як комуністи – посади побрали в коаліції, сина П.Симоненка в уряд пристроїли, а тепер той же П.Симоненко заявляє про опозиційність уряду Азарова. С камуністічєскім прівєтам…

Віктор Ющенко десь «зализує рани» свого уявного месіанства і випадає з політичних сьогочасних розкладів. Хоча списувати його з рахунку ще зарано.

Лишається клаптикове поле націонал-демократів. Вони програли все, що й не можна було.

Осібно стоїть Олег Тягнибок. До нього багато уваги, але й багато питань. Чим гірша буде економічна ситуація – тим більше шансів у Тягнибока. Радикалізм затребуваний, але ніколи не був критичним в українському суспільстві. Тому й голосують українці за незалежність, але Президентом вибирають секретаря ЦК компартії…

Суспільство чекає нових лідерів. Чи стануть ними Анатолій Гриценко, Валентин Наливайченко і невідомий містер Х? Знову таки багато залежатиме від їх здатності об»єднуватися. Коли «Оновлення країни» роздавало в Чернігові свою газету, дехто сахався від Наливайченка :»СБУ!», але більшість брали із задоволенням:»СБУ!». Тобто, в суспільстві ще збереглася якась повага до силових структур і віра в їх патріотичність. Як довірою розпорядяться Гриценко і Наливайченко?

Висновок обивателя

Україна – наша! Янукович і Азаров недарма не святкують – це не їх свято. Воно -- наше. І ми маємо вирішити для себе: Україна понад усе! До влади замість російських націоналістів мають прийти не українські ліберали («помаранчеві» -- яскравий їх зразочок), а українські націоналісти. Ті, які скажуть всім і кожному:» Люби Україну – або забирайся геть!».

Василь ЧЕПУРНИЙ.

Повністю стаття буде надрукована в наступному номері газети "Сіверщина".