Помер Станіслав Маринчик
Відійшов у вічність ічнянець, засновник народних самодіяльних кіностудій "Заспів" та "Сівач", письменник, лауреат багатьох літературних премій, засновник ічнянського літературного об’єднання "Криниця" і просто чудова людина Станіслав Гаврилович Маринчик. Про це повідомив його друг і колега Микола Смілик.
Станіслав Маринчик 1937 року народження. По закінченню Ічнянської середньої школи№1 навчався у Харківській республіканській школі кіномеханіків.
Працюючи в кіномережі, навчався в Ніжинському державному педагогічному інституті ім. М. В. Гоголя.Працював електриком, потім директором, потім директором Чернігівського районного Будинку культури. Відвідував літературну студію, яка діяла при Чернігівській обласній газеті «Деснянська правда». З 1968 р. в обласній та республіканській періодиці почав публікувати свої поезії оповідання, нариси, рецензії.
Наприкінці 1970 року повернувся до рідної Ічні.Працював режисером народних кіностудій, завідував районною фільмотекою учбового кіно, згодом очолював Ічнянську та Ніжинську районні дирекції мережі кіно та відео, а також працював викладачем Ніжинського училища культури та мистецтв ім. М. Заньковецької.
Для прихильників кінотворчості Станіслава Маринчика повною несподіванкою став вихід у світ 1995 р. його першої книжки «Біле латаття», за яку був удостоєний звання лауреата обласної літературної премії ім.М.Коцюбинського.
Упродовж тринадцяти років Станіслав Гаврилович обирався головою правління Ічнянської районної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. За його активної участі в Ічні були споруджені пам’ятники видатним землякам, класикам української літератури Степанові Васильченкові та Василеві Чумаку, видатному скульпторові Іванові Мартосу (автор пам’ятника Мініну і Пожарському в Москві). Багато клопотався про збереження будинку в с. Іржавець Ічнянського району, де народився і жив класик української музичної культури Левко Ревуцький.
Член Національних спілок письменників, журналістів та кіноматографістів України. Окремі твори перекладені казахською, узбецькою, румунською та іншими мовами. Автор книги нарисів про видатних земляків "Сузір'я талантів". Кавалер ордена "За заслуги" III ступеня.
Станіслав Маринчик 1937 року народження. По закінченню Ічнянської середньої школи№1 навчався у Харківській республіканській школі кіномеханіків.
Працюючи в кіномережі, навчався в Ніжинському державному педагогічному інституті ім. М. В. Гоголя.Працював електриком, потім директором, потім директором Чернігівського районного Будинку культури. Відвідував літературну студію, яка діяла при Чернігівській обласній газеті «Деснянська правда». З 1968 р. в обласній та республіканській періодиці почав публікувати свої поезії оповідання, нариси, рецензії.
Наприкінці 1970 року повернувся до рідної Ічні.Працював режисером народних кіностудій, завідував районною фільмотекою учбового кіно, згодом очолював Ічнянську та Ніжинську районні дирекції мережі кіно та відео, а також працював викладачем Ніжинського училища культури та мистецтв ім. М. Заньковецької.
Для прихильників кінотворчості Станіслава Маринчика повною несподіванкою став вихід у світ 1995 р. його першої книжки «Біле латаття», за яку був удостоєний звання лауреата обласної літературної премії ім.М.Коцюбинського.
Упродовж тринадцяти років Станіслав Гаврилович обирався головою правління Ічнянської районної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. За його активної участі в Ічні були споруджені пам’ятники видатним землякам, класикам української літератури Степанові Васильченкові та Василеві Чумаку, видатному скульпторові Іванові Мартосу (автор пам’ятника Мініну і Пожарському в Москві). Багато клопотався про збереження будинку в с. Іржавець Ічнянського району, де народився і жив класик української музичної культури Левко Ревуцький.
Член Національних спілок письменників, журналістів та кіноматографістів України. Окремі твори перекладені казахською, узбецькою, румунською та іншими мовами. Автор книги нарисів про видатних земляків "Сузір'я талантів". Кавалер ордена "За заслуги" III ступеня.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |