Польська підміна
У Польщі підмінили надгробну плиту на братській могилі вояків УПА
Напередодні офіційного візиту президента Польщі Анджея Дуди до Києва, на горі Монастир, що в Підкарпатському воєводстві, підмінили надгробок на українській військовій могилі.
Нажаль, польсько-українські відносини у цій сфері далекі від ідеальних. Польські колеги боляче реагують на слова про партнерство і паритетність у питаннях політики національної пам’яті. Наразі паритет виглядає таким чином: Україна жадає відновлення одного зі знищених місць пам’яті в Польщі, в обмін на проведення польською стороною нових пошукових робіт в Україні, а отже створення нових польських меморіальних об’єктів. Здебільшого йдеться про Західну Україну. Станом на сьогодні існує щонайменше 93 пам’ятники та пам’ятні знаки в Польщі, присвячені діячам і подіям, що пов’язані з історією України та/або українського народу і були встановлені (відновлені) після 1990 р. Аналогічних польських об’єктів в Україні – щонайменше 231. Цифри говорять самі за себе. Далеко не всі із українських і польських пам’ятників легальні. Кількість польських нелегальних об’єктів в рази перевищує кількість українських. На жаль, з кожним роком ситуація погіршується. Навіть тут заклики української сторони легалізувати українські і польські пам’ятники за принципом «всі на всі» не задовольняють наших партнерів.
Щодо готовності української сторони налагоджувати діалог. Після минулорічної зустрічі Зеленського і Дуди, Україна зробила одразу два кроки назустріч Польщі, давши два дозволи на достатньо великі об’єкти у Львові. Ці роботи були проведені. Водночас, українська сторона висловила побажання польським партнерам, щодо відновлення сплюндрованих у Польщі українських пам’ятників. Як перший крок ми запропонували відновити легальну могилу вояків УПА на горі Монастир біля с. Верхрата, котра захищена міжурядовою Угодою про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій від 21 березня 1994 року і навіть має охоронний номер у програмі охорони пам'яток місцевої гміни (Nr rej.A-615 z 02.08.1993, Uchwała nr ХХХІІ.250.2017 rady gminy Horyniec-Zdrój z dnia 28 czerwca 2017 r).
Надгробок на цій могилі невідомі знищили ще у 2015 році. Згідно Угоди могилу мали відносити негайно, та цього не сталося. Під час телефонної розмови президентів Дуди і Зеленського 11 вересня 2020 року було домовлено поставити крапку в цій історії.
І ось, напередодні візиту польського президента до Києва, на горі Монастир замінюють знищену надгробну плиту на нову. На новому надгробку зникає епітафія про «поляглих за Вільну Україну» і список з іменами вояків УПА. Замість «поляглих за Вільну Україну» одержуємо загиблих в лісі безіменних українців. Тут слід нагадати, що цей пам’ятник з’явився в горах не з доброї волі польських партнерів, а в результаті дозволу України відновити поле польських військових поховань на Личаківському цвинтарі у Львові.
Якщо підміна написів на надгробку була здійснена з дозволу польської влади – виникає небезпечний прецедент. Скажімо, чи означає це, що українська сторона в праві вчиняти дзеркально, зокрема щодо польських військових поховань на Личаківському кладовищі? Чи ми знову будемо просити, щоб всі українські пам’ятники в Польщі не ліквідовували в обмін на згоду маркувати прикордонні області України новими польським мілітарними меморіалами?
Павло ПОДОБЄД
Напередодні офіційного візиту президента Польщі Анджея Дуди до Києва, на горі Монастир, що в Підкарпатському воєводстві, підмінили надгробок на українській військовій могилі.
Нажаль, польсько-українські відносини у цій сфері далекі від ідеальних. Польські колеги боляче реагують на слова про партнерство і паритетність у питаннях політики національної пам’яті. Наразі паритет виглядає таким чином: Україна жадає відновлення одного зі знищених місць пам’яті в Польщі, в обмін на проведення польською стороною нових пошукових робіт в Україні, а отже створення нових польських меморіальних об’єктів. Здебільшого йдеться про Західну Україну. Станом на сьогодні існує щонайменше 93 пам’ятники та пам’ятні знаки в Польщі, присвячені діячам і подіям, що пов’язані з історією України та/або українського народу і були встановлені (відновлені) після 1990 р. Аналогічних польських об’єктів в Україні – щонайменше 231. Цифри говорять самі за себе. Далеко не всі із українських і польських пам’ятників легальні. Кількість польських нелегальних об’єктів в рази перевищує кількість українських. На жаль, з кожним роком ситуація погіршується. Навіть тут заклики української сторони легалізувати українські і польські пам’ятники за принципом «всі на всі» не задовольняють наших партнерів.
Щодо готовності української сторони налагоджувати діалог. Після минулорічної зустрічі Зеленського і Дуди, Україна зробила одразу два кроки назустріч Польщі, давши два дозволи на достатньо великі об’єкти у Львові. Ці роботи були проведені. Водночас, українська сторона висловила побажання польським партнерам, щодо відновлення сплюндрованих у Польщі українських пам’ятників. Як перший крок ми запропонували відновити легальну могилу вояків УПА на горі Монастир біля с. Верхрата, котра захищена міжурядовою Угодою про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій від 21 березня 1994 року і навіть має охоронний номер у програмі охорони пам'яток місцевої гміни (Nr rej.A-615 z 02.08.1993, Uchwała nr ХХХІІ.250.2017 rady gminy Horyniec-Zdrój z dnia 28 czerwca 2017 r).
Надгробок на цій могилі невідомі знищили ще у 2015 році. Згідно Угоди могилу мали відносити негайно, та цього не сталося. Під час телефонної розмови президентів Дуди і Зеленського 11 вересня 2020 року було домовлено поставити крапку в цій історії.
І ось, напередодні візиту польського президента до Києва, на горі Монастир замінюють знищену надгробну плиту на нову. На новому надгробку зникає епітафія про «поляглих за Вільну Україну» і список з іменами вояків УПА. Замість «поляглих за Вільну Україну» одержуємо загиблих в лісі безіменних українців. Тут слід нагадати, що цей пам’ятник з’явився в горах не з доброї волі польських партнерів, а в результаті дозволу України відновити поле польських військових поховань на Личаківському цвинтарі у Львові.
Якщо підміна написів на надгробку була здійснена з дозволу польської влади – виникає небезпечний прецедент. Скажімо, чи означає це, що українська сторона в праві вчиняти дзеркально, зокрема щодо польських військових поховань на Личаківському кладовищі? Чи ми знову будемо просити, щоб всі українські пам’ятники в Польщі не ліквідовували в обмін на згоду маркувати прикордонні області України новими польським мілітарними меморіалами?
Павло ПОДОБЄД
| Читайте також |
| Коментарі (0) |